Магнітне поле Місяця існувало ще 3,56 млрд. років тому, тобто на 160 млн. років довше, ніж досі вважалося. До такого висновку дійшли планетологи з Массачусетського технологічного інституту, які проаналізували зразки місячної породи, привезені екіпажем Аполлона-11 у 1969 році. Ця невелика різниця проливає світло на причини походження місячного магнетизму.
Хоча сьогодні у Місяця немає дипольного магнітного поля, дослідження місячних порід показує, що воно існувало в дуже далекому минулому, - стверджує Клемент Суаве, планетолог з Массачусетського технологічного інституту. Розплавлена порода навколо ядра Місяця колись оберталась, породжуючи динамо-ефект – самогенерацію магнітного поля під дією обертання рідини, що проводить електричний струм. У дослідників є кілька точок зору на походження цього обертання. Воно могло бути причиною падіння метеорита, що «струсило» магму й примусило її обертатись. Або ж наслідком радіоактивного розпаду всередині рідкого зовнішнього ядра, що спричинив різницю температур й, отже, виникнення конвекційних потоків.
Щоб перевірити, яка гіпотеза правдива, науковцям слід спершу було визначити, доки існувало дипольне магнітне поле Місяця та як змінювалася його індукція на різних етапах геологічної історії. Для відповіді на ці питання команда Суаве проаналізувала зразки місячної породи, що сформувалася 3,56 млрд. років тому. Застосувавши різні методики, вчені виявили, що в минулому ці зразки володіли магнітним полем індукцією 13-10 мкТл (верхня межа цього діапазону, до речі, дорівнює магнітному полю Землі сьогодні).
Факт, що 3,56 млрд. років тому Місяць ще мав магнітне поле, таким чином спростовує гіпотезу про падіння метеорита як причину динамо-ефекту. Адже потужна метеоритна активність на Місяці припинилась 3,72 млрд. років тому, а динамо-ефект, породжений у такий спосіб, мав би швидко затухнути. Саме тому 160 млн. років, що становлять різницю між цими датами, є настільки важливими для вчених.
До речі, цікаву гіпотезу щодо походження місячного динамо-ефекту у 2011 році висунула науковець Крістіна Дваєр з Університету Каліфорнії (Санта-Круз). Вона припустила, що під дією гравітації Землі тверда мантія та рідке зовнішнє ядро поступово то віддалялись, то зближувались, що змусило розплавлену породу зовнішнього ядра обертатись. «Я давно сподівалась на таке дослідження, як це. Адже з множини альтернативних гіпотез воно дозволяє обрати найоптимальніше пояснення походження динамо-ефекту Місяця», - прокоментувала Дваєр результати команди Суаве.
Клемент Суаве вважає, що на різних етапах своєї історії Місяць міг мати кілька динамо-ефектів, породжених різними чинниками. Зараз команда Суаве досліджує молодші зразки породи, щоб дізнатися, чи мав Місяць магнітне поле ще пізніше, ніж 3,56 млрд. років тому.
08.05.2013