Юрій Савельєв

 

У наявному соціологічному дискурсі відсутній консенсус щодо того, що є інваріантом, а що варіантами на шляху модернізації, і це створює проблеми для оцінки рівня розвитку суспільств та їхнього порівняння. Така невизначеність актуалізує питання про сутність модерну і що насправді означає "бути сучасним"¹⁴.

 

Хоча економічне зростання відбувається в різних країнах нерівномірно, проте саме собою воно є загальним процесом, що в цілому приводить до подібних результатів – збільшення доходів і рівня життя населення.

 

Емпіричні дані опитувань Усесвітнього дослідження цінностей (WVS) у 52 країнах показують, що зростання екзистенційної безпеки соціальних агентів (на економічній основі) обумовлює зміни в їхніх ціннісних орієнтаціях: від традиційних до секулярно-раціоналістичних і від цінностей виживання до цінностей самовираження. Такий ціннісний зсув корелює зі зміною рівня демократії: із середини 1980-х до середини 1990-х цей фактор пояснює більш як половину варіації змінної рівня демократії (R² = 0,517)¹².

 

Оскільки існують цивілізаційні або культурні відмінності між різними суспільствами (як і відсутні обґрунтовані свідчення того, що різні суспільства прямують до певного сталого типу модерну, який був би історично універсальним), економічне зростання суспільства й формування нових цінностей, що в цілому є універсальним процесом, визнається культурно обумовленим і завжди має відбиток залежності шляху розвитку (рath dependence)¹¹.

 

Але хоча економічне зростання є важливим виміром розвитку суспільства, воно не може підміняти його в цілому. Тому економісти, які спеціалізуються на соціальному забезпеченні, добробуті й нерівності, почали пошук різноманітних критеріїв, що поєднували б вимірювання як економічного успіху, так і соціальних та гуманітарних здобутків різних країн.

 

Для розв'язання концептуальних проблем суспільного розвитку Європейська комісія разом з іншими міжнародними організаціями із 2007 р. започаткувала ініціативу "За межами ВВП. Вимірювання прогресу, справжнього багатства та добробуту націй"⁹. У цьому проекті були систематизовані економічні, соціальні й екологічні індикатори розвитку суспільства⁵. У 2009 р. на прохання уряду Франції всесвітньо відомі економісти Дж. Стігліц, А. Сен і Ж. П. Фітоуссі підготували звіт, в якому вони надали рекомендації щодо вдосконалення "вимірювання економічної ефективності й соціального прогресу" і сфокусувались на аспектах якості життя, зокрема розподілі доходу, рівні споживання, здоров'я, освіти, соціальній активності тощо¹⁹.

 

Якщо максимально узагальнити, то усі критерії оцінки розвитку й порівняння суспільств мають співвідноситися зі стрижневою характеристикою соціальної організації – спроможністю вибору людини, тобто мірою її свободи, що соціально зумовлена. Саме людський вибір є універсальною категорією суспільства модерну, а збільшення спроможності вибору є інваріантом будь-якої локальної (національної) програми модернізації.

 

Утім, в який спосіб забезпечується спроможність вибору в суспільстві? Чому стає можливим його збільшення?

 

Розширення вибору і свобод становить сутність процесу людського розвитку². Цей процес має емансипаційну спрямованість, що визначається інституціональними й культурними факторами¹⁸. Важливу роль у цьому процесі відіграють "інклюзивні інститути"¹, а також можливості та мотивація соціальних агентів, які здатні "запускати механізм змін"²², створювати нові "поля" і правила⁷.

 

Оскільки збільшення спроможності вибору передбачає активізацію соціальних агентів і можливості для такої активізації, то ми дійшли висновку, що передумовою для поєднання обох складових цього процесу є соціальне включення.

 

Вимірювання соціального включення або набуття повноважень є важливою складовою загальної оцінки якості життя та порівняння суспільств у найсучасніших інструментаріях¹⁵ ¹⁶ ⁵.

 

Таким чином, ступінь соціального включення як виміру модернізації відображає спроможність соціальних агентів у соціальній взаємодії, створенні нових полів і трансформації інститутів на основі громадянської ідентичності та взаємного визнання.

 

Застосовуючи розроблену концепцію, автор розглянув соціокультурні виміри модернізації та, зокрема, зв'язок соціального включення з емансипаційними цінностями й економічними показниками в контексті глобальних тенденцій розвитку і, відповідно, перспектив модернізації українського суспільства і процесів європейської інтеграції*.

 

Отже, концепція соціального включення як виміру модернізації через політичну, громадянську та соціальну участь дозволяє дійти певних висновків щодо сучасних глобальних тенденцій соціальних змін і, зокрема, перспектив розвитку України.

 

1. Модернізаційні соціокультурні зрушення не зводяться до "західних цінностей", лібералізму і демократії, з якими ведуть боротьбу сучасні авторитарні лідери, антиглобалісти, консерватори, фундаменталісти і прихильники патріархальних "сімейних устоїв". Насправді ж лінія розмежування розташована не поміж "традиційних" і "ліберальних" цінностей²⁰, а ідеться про спроможність соціальних агентів, зокрема про міру їхнього соціального включення та практики включення інших.

 

2. Спроможність вибору і можливості для самореалізації передбачають, що людина має бути повноцінним соціальним агентом, який здатен до дії, для чого людина повинна володіти певними якостями, мотивацією, вміннями і займати активну позицію щодо світу. Тому успіх модернізації, зокрема, залежить від того, наскільки високим є рівень участі спроможних і відповідальних громадян у різних сферах суспільного життя. У цьому полягає недолік "авторитарних модернізаційних проектів", які забороняють "участь суспільства в модернізації, але при цьому неучасть суспільства призводить до ефекту відкочування"³. Варіантом подібних проектів також може бути "керована" державою або олігархічними групами участь громадян, що є залежними від режиму. Таким чином, інструментальне розуміння процесу модернізації як суто технологічного переоснащення економіки та розбудови її інноваційних галузей без відповідних інституціональних змін і збільшення спроможності людей робить суспільство приреченим на "навздогінний шлях" розвитку та ставить під сумнів перспективи тривалого економічного зростання.

 

3. Модернізація є нелінійним, перманентним і релятивним процесом, який відбувається у взаємодії з антимодерними структурами, практиками та інститутами, а також визначається протиріччями і самозапереченням діалектики емансипації. Відповідно, спроможність вибору людини перебуває під постійною загрозою й тиском відповідальності за нього. Таким чином, емансипаційна сутність модернізації не обмежується лише зростанням життєвих шансів, збільшенням споживання і підвищенням якості життя, а полягає в постійному пошуку відповідей на нові виклики й боротьбі за свої права та свободи в контексті прав і свобод іншого.

 

4. Концепція соціального включення, яка охоплює не лише інституціональний аспект, а й аспект агентності, дозволяє пояснити, чому інституціональні реформи не приводять до очікуваних позитивних ефектів у країнах, що розвиваються, і створюють своєрідні "пастки" девелопменталізму¹⁷. Можна стверджувати, що потрібні не лише ефективні та інклюзивні інститути, а й спроможні агенти, які мають доступ до ресурсів, є мотивованими, компетентними, відповідальними та здатними до кооперативної поведінки. Інакше кажучи, для закріплення результатів реформ інклюзивним інститутам мають відповідати такі соціальні агенти, які спроможні створювати нові поля, змінювати самі інститути і оптимізувати умови соціальної взаємодії.

Навіть приклади дуже успішних реформ потрібно оцінювати в контексті соціокультурних вимірів модернізації. Сповільнення розвитку китайської економіки та її структурні проблеми, які загострилися в 2015 р., можуть бути пояснені саме невідповідністю економічних, інституціональних та соціокультурних процесів. Китайська економічна модель, яку так полюбляють і часто беруть за взірець у деяких авторитарних пострадянських країнах, орієнтована на інвестиції, якими керують "далекоглядні й турботливі партія та уряд", у той час як активність та інноваційність соціальних агентів відіграє другорядну роль. За оцінками, інвестиції зумовлюють зростання економіки Китаю більш ніж на 50%, і ця модель вичерпала себе²¹. Сталий розвиток вимагає переходу від економіки інвестицій до економіки, драйвером якої є активні й самостійні соціальні агенти, котрі визначають тенденції на споживчому ринку і продукують інновації.

 

5. Розроблена концепція соціального включення надає можливість уточнення концепції соціальної держави, яка є поширеною в Україні. Фактично, та інтерпретація соціальної держави, що є домінуючою в суспільно-політичному дискурсі України, зводиться до її розуміння в сенсі певного клієнталізму, у той час, коли держава відповідає за добробут громадян, хоча така інтерпретація не є адекватною⁶. Концепція соціального включення вказує на цей розрив, оскільки включення (або залучення) передбачає не лише забезпечення доступу до ресурсів, а й взаємну відповідальність спроможних соціальних агентів.

 

6. Результати нашого дослідження уточнюють роль змін ціннісних орієнтацій у контексті модернізації українського суспільства. На доповнення тези Ярослава Грицака, що потрібно "менше звертати уваги на ідентичності", а "серйозно думати про цінності"⁸, важливим є як ціннісний вимір модернізації, так і вимір громадянської ідентичності. Фактично доведено існування тенденції трансформації цінностей через механізм соціалізації¹⁰ та зміни поколінь в Україні й інших країнах Східної Європи. З іншого боку, поширення емансипаційних ціннісних орієнтацій має поєднуватись зі зростанням рівня соціального включення, про що свідчить досвід найрозвиненіших європейських країн.

 

7. Незважаючи на обмежений потенціал модернізації українського суспільства в соціокультурних вимірах⁴, є підтвердження того, що Україна має певний шанс на цьому шляху. Про його існування свідчить структура факторів політичної, громадянської й соціальної участі, за якою Україна суттєво відрізняється від Російської Федерації і є подібною до Польщі, а також близький до середньоєвропейського показник громадянської ідентичності та модерного включення інших. Крім того, в Україні кардинально підвищився рівень громадянської та політичної участі з початком масових протестів наприкінці 2013 р. Якщо зростання громадянської активності, взаємодопомоги, волонтерської діяльності й коґнітивної мобілізації буде стійким і тривалим, а політична участь проходитиме в конструктивній площині суспільного діалогу, то це створить сприятливі умови для реалізації інституціональних реформ та успішної модернізації.

 

8. І, нарешті, заключний висновок теж вказує на шанс для модернізації українського суспільства. Процеси модернізації, які відбуваються дуже повільно і відповідно до об'єктивних тенденцій, також залежать від контекстуальних факторів, а механізм соціалізації не є єдиним можливим каналом формування емансипаційних цінностей, що суттєво уточнює наявну модель модернізації¹³. Це означає, що адекватні втручання, насамперед національних урядів, місцевих органів влади, міжнародних організацій, громадянського суспільства, можуть позитивно впливати на модернізацію, скеровувати її в необхідне русло і таким чином сприяти економічному піднесенню та процвітанню. Випадки "держав, що спрямовані на розвиток", є успішним прикладом таких утручань. Але такі втручання не мають обмежуватись лише економічною політикою, і не лише держава є ексклюзивним джерелом таких втручань. Велику роль може відігравати громадянське суспільство, самоорганізація спроможних, мотивованих і компетентних соціальних агентів.

Тому не варто абсолютизувати об'єктивно "обмежений ресурс модернізації" України і готуватись лише до перспективи "багаторічного розвитку до параметрів провідних західних демократій"⁴. Дійсно, цінності й культура в цілому змінюються вкрай повільно, і вони можуть бути несприятливими для модернізації, що ініціюється "згори". Але наявні дослідження недвозначно вказують на те, що ціннісні орієнтації змінюються, насамперед під впливом економічного зростання і покращення якості життя.

 

Було би марно сподіватись, що соціокультурні зміни визначатимуть темпи зростання економіки. Україна вже тривалий час перебуває в "пастці бідності", що є перешкодою для соціокультурних модернізаційних трансформацій. Економічний успіх і зростання добробуту широких верств населення може розірвати це хибне коло. Необхідно спрямувати зусилля держави та громадянського суспільства на те, щоб допомогти мешканцям України стати спроможними соціальними агентами і створити сприятливі умови для їхнього соціального включення. Робити це потрібно негайно й систематично, не відкладаючи до "кращих часів", які самі собою не настануть. Удосконалена модель модернізації демонструє існування "вікон можливостей", і це дає шанс для України за умов виваженої й компетентної урядової політики, справжніх інституціональних реформ і активної позиції населення.

 

______________

* Савельєв Ю. Б. Багатовимірна сучасність: соціальне включення в оцінці суспільного розвитку : монографія. – К. : ВПЦ "Київський університет", 2017. – 447 с.

¹ Acemoglu D. Why Nations Fail : The Origins of Power, Prosperity, and Poverty / Daron Acemoglu, James A. Robinson. – 1st ed. – New York: Crown Publishers, 2012. – 544 p.

² Anand S. Human Development Index: Methodology and Measurement / S. Anand, А. Sen. –New York: Human Development Report Office, 1994. – 21 р.

³ Аузан А. А. "Колея" российской модернизации / А. А. Аузан // Общественные науки и современность. – 2007. – № 6. – C. 54–60.

Балакірєва О. М. Базові культурні особливості українського суспільства і можливості їх використання для соціально-економічного розвитку : наук. доп. / за ред. О. М. Балакірєвої ; НАН України, ДУ "Ін-т екон. та прогнозув. НАН України". – К., 2015. 36 с. .

Beyond GDP: Measuring progress, true wealth, and the well-being of nations. European Commission, 2015.

Esping-Andersen G. Why we need a new welfare state / Gøsta Esping-Andersen. Oxford: Oxford University Press, 2002. – 244 р.

Fligstein N. Social Skill and the Theory of Fields // Sociological Theory. – 2001. – Vol. 19. – No. 2 (July 2001). – Р. 105–125.

Грицак Я. 26-й процент, або Як подолати історію / Ярослав Грицак. К.: Фонд Порошенка, 2014. – 136 с.

GDP and beyond: Measuring progress in a changing world / COM(2009) 433. – Brussels: European Commission, 2009.

¹⁰ Inglehart R. Culture shift in advanced industrial society / R. Inglehart. – Princeton, N. J.: Princeton University Press, 1990. – 484 р

¹¹ Inglehart R. Modernization, cultural change and the persistence of traditional values / R. Inglehart, W. Baker // American Sociological Review. – 2000. – Vol. 65. – No. 1. – Р. 19–51.

¹² Inglehart R. Changing Mass Priorities. The Link between Modernization and Democracy / R. Inglehart, C. Welzel // Perspectives on Politics. – 2010. – Vol. 8. – No. 2. – Р. 551–567.

¹³ Inglehart R. Measuring Culture and Cultural Change / R. Inglehart // Culture Matters in Russia and Everywhere: Backdrop for the Russia-Ukraine Conflict / ed. by Lawrence Harrison, Evgeny Yasin. – Lanham, MD: Lexington Books, 2015. – Р. 345–364.

¹⁴ Martinelli A. Global Modernization: Rethinking the project of modernity / A. Martinelli. – London: SAGE Publications, 2005. – 159 р.

¹⁵ Porter M. E. Social progress index 2013 / Michael E. Porter, Scott Stern, R. Artavia Loria. – Washington, DC: Social Progress Imperative, 2013. – 153 p.

¹⁶ Porter M. E. Social progress index 2015 / Michael E. Porter, Scott Stern, Michael Green. – Washington, DC: Social Progress Imperative, 2015. – 158 p.

¹⁷ Pritchett L. Capability Traps? The Mechanisms of Persistent Implementation Failure / Lant Pritchett, Michael Woolcock, Matthew Andrews. – Center for Global Development Working Paper No. 234. December 7, 2010

¹⁸ Распутывание связей между культурой и институтами на примере эмансипации человечества / К. Вельцель, Р. Инглхарт, Э. Александер, Э. Понарин // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2012. – №15(4). – С. 12–43.

¹⁹ Stiglitz J. Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress / Joseph E. Stiglitz, Amartya Sen, Jean-Paul Fitoussi. – 2009.

²⁰ The Economist: A new global force is fighting liberal social mores // The Economist. – July 11th. – 2015

²¹ Wolf M. Why worries about China make sense: The question is over a shift to a consumption-dominated economy / Martin Wolf // Financial Times. – 2015. – August 25.

²² Ядов В. А. К вопросу о национальных особенностях модернизации российского общества / В. А. Ядов // Мир России. – 2010. – № 3. – С. 46–56.

 

 

06.07.2017