З Гусятинщини.
Недавна допись в "Дѣлї" про справи в повітї гусятиньскім ледви діткнула і лиш несміло висказалась о "невиразнім" поступованю супротив Русинів. Тимчасом поступованє ц. к. староства цїлком виразне і ясне — просто противне і неприхильне Русинам. і так: Одному чоловікови [коли-б було треба, буду служити назвиском] не завагав ся ц. к. комісар сказати: "Pan trzymasz z Rusinami [тут некористна для Русинів характеристика] ergo..." Той сам пан не вагає ся називати наших людей насмішливо "borytel-ями". Сам п. староста виступив безцеремонно против кількох осіб, найпаче з духовного стану, котрі мають смілість явно маніфестувати ся яко Русини.
Духовеньство має у нас значінє і вплив на нарід, то така акція відбиваєсь головно на нїм. В часї виборів до ради державної самі честнїйші Поляки уважали вже за потрібне станути в оборонї руского духовеньства. Тепер знов бачимо, як поступає ся при виборах до рад громадских.
То, що діє ся "в долинї", не відповідає тому, що голосять "в горі", і тим дасть ся пояснити, длячого становище народовцїв буває тут то там досить трудне. Провідники нapoдoвцїв повинні настійчиво добиватись радикальної зміни політичної системи супротив Русинів — на дїлах і то скрізь по краю. Толкованє, що поодинокі особи урядові допускають ся "вибриків", на нїчо нїкому не здасть ся, бо коли краєве правительство совістно веде річ з народовцями, чей-же може знайти спосіб і силу положити конець личним симпатіям чи aнтіпатіям урядових осіб. А вже-ж кождий з нас прикро мусить відчувати таку неприродність, що чує що иншого в теорії, а що иншого бачить в практицї. Правда, може часть вини за те паде й на самих Русинів, що кривд своїх не подають до прилюдної відомости, але се мабуть з тої причини, що, бачучи суперечність між теорією a практикою, не довірюють в можливість зміни. [Прим. Ред. Справдї, богато вини паде на самих Русинів, що звичайно не доходять свого права і з якоюсь незрозумілою резиґнацією зносять покривдженя і обиди. У инших народів дїєсь инакше — там нїяка неправність не уйде без жалоби на неї.]
Тепер розкажемо один цїкавий факт, як молодшого учителя п. Илію з Товстенького покарано за одну річ чотири рази.
Село Товстеньке славне в нашій сторонї тим, що по остатних виборах до ради державної виріс там славний процес політичннй, в котрім повітовий суд в Гусятинї геть позасуджував був Русинів. [Начальником суду в Гусятинї єсть п. Босняцкій.] Трибунал суду окружного, розуміє ся, знїс засуд першої инстанції дуже цїкавим вироком, а прокуратор при розправі мав тяжку задачу удержуватись на становиску прокуратора а не прихилятись до оборони, і не все видержав. Але вернїм до річи.
Отже в Товстенькім єсть два учителї: старшій учитель Салюкевич і молодшій Илія. Першій має в мipoдaйниx кругах опінію оборонця польскої справи, а другій опінію "borytel-я". Межи обома учителяма дійшло до конфлікту. Люде товстенецкі, добачуючи більшу пильність у Илії нїж у Салюкевича, повідбирали дїтей з приватних платних лєкцій у Салюкевича, а віддали Илії. З того вийшло, що коли раз Салюкевич замкнув клясу, в котрій учив Илія, а Илія зажадав розпорядженя окружної ради шкільної, Салюкевич почастував свого товариша — поліном. Почалась драча, а дїти були єї свідками. Справа пійшла до суду і суд засудив обох yчитeлїв на грошеву кару по 10 зр. Отже для Илії кара перша. На зарядженє ц. к. старости зїxaв на слїдство комісар Совиньскій а в результатї вийшло засуспендованє Илії — кара друга. Позаяк Илія мав якось невідповідно поводитись підчас слїдства, то ц. к. староста візвав єго до Гусятина і на підставі патенту з 1854 року всадив Илію зараз до арешту межи злодїїв на вісїм днїв. Илія відсидїв вісїм днїв межи злодіями і се кара — третя. Илія має в Товстенькім дожидати кінця справи, а що не має удержаня, то удїляє приватних лєкцій. Отже заборонено родичам посилати до нeгo дїтей на науку і се кара четверта. А в додатку ще кажуть, що окружна рада шкільна о тім мало що знає...
