Останніми роками горизонти досліджуваного Космосу значно розширилися. За допомогою телескопу «Габбл» астрономи відкрили настільки далекі галактики, що ми їх бачимо так, як вони виглядали лише 400 млн. років після Великого Вибуху (вік Всесвіту, нагадаймо, 13,2 млрд. років).
Цікаво, що коли одні астрономи заглядають все далі у Космос, інші відкривають недосліджені світи «зовсім поруч». Саме так було у випадку з карликовою галактикою Leo P, яку виявили неподалік Чумацького шляху. Leo P віддалена від Чумацького шляху на 5 млн. світлових років. Це робить її хоча й не близьким, але все-таки сусідом нашої галактики.
Так виглядає щойно відкрита Leo P.
Особливістю Leo P є те, що впродовж своєї історії вона існувала «сама по собі», майже не контактуючи з іншими галактиками. Як стверджує Рікардо Джованеллі, астроном з Корнельського університету, який відкрив галактику за допомогою радіотелескопа Обсерваторії Аресібо у Пуерто-Ріко (відкриття згодом підтвердили у Національній обсерваторії Кітт-Пік у Арізоні, де детектували ті самі зорі), «Leo P сформувалася подалі від інших галактик та є продуктом відносно спокійного середовища». Таким чином, відкриття дає астрономам рідкісну можливість спостерігати за космічним об’єктом, який зумів уникнути руйнівних гравітаційних сил з боку масивніших побратимів.
Незважаючи на відносну близькість до Чумацького шляху, Leo P було складно помітити, адже вона майже не взаємодії з навколишніми об’єктами та виглядає надзвичайно тьмяно навіть у найпотужніші телескопи.
Порівняно з Чумацьким шляхом Leo P є справжнім карликом, адже містить всього лишень кілька сотень тисяч зірок (у нашій галактиці їх сотні мільярдів). Тим не менше, у Leo P активно народжуються нові зірки – вчені виявили у ній хмару іонізованого газу, в якій відбуваються процеси народження нових зірок, а також яскраві, блакитні щойно народжені зорі. Подібна іонізована хмара невластива для всіх подібних галактик, які вже вдалося спостерігати, адже зазвичай її «висмоктує» гравітація масивніших об’єктів. Відкрити Leo P вдалося саме за рахунок цих молодих блакитних зір, які живуть всього лишень декілька мільйонів років. «Якби не вони, то її так би й не помітили», - стверджує астроном Кетрін Род з Індіанського університету в Блумінгтоні, яка проводила оптичне спостереження за галактикою.
Великі галактики, такі як наша, ростуть, поглинаючи менші об’єкти, що підходять до них надто близько. Таким чином, астрономи сподіваються, що відкриття проллє світло як на те, як виглядають малі одинокі галактики, так і на те, як розвиваються космічні гіганти.
Вчені невдовзі дізнаються, чи поблизу є ще подібні об’єкти. Команда астрономів під керівництвом Рікардо Джованеллі виявила та каталогізувала 59 хмар водню у тій самій ділянці неба, де виявили Leo P. Цілком можливо, що якась з цих хмар при уважнішому спостереженні виявиться карликовою галактикою, настільки тьмяною, що її досі не вдавалося помітити.
01.05.2013