◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Свято 1. мая у Львові. Львівське робітницке тво згуртоване в соціяльно-демократичних партіях польській, українській і жидівській, здержало працю в дни 1. мая. З того приводу не вийшло також "Дїло" з дня 2. мая. В сали "Народного Дому" відбуло ся 1. мая робітниче віче, на якім промовляв також іменем української соціяльної демократії п. Микола Ганкевич. Говорив про вільну Польшу й вільну Україну на руїнах царизму, що дало п. Діямандови привід забрати по нїм голос, щоб похвалити його промову як "важне признанє братерства обох народів, яким не бракне на нашій земли місця, щоби жити згідно побіч себе, не шкодячи але помагаючи собі взаїмно". Біда тільки, що, коли п. Ганкевич, говорячи про "вільну Польщу", говорить те, що думає, то п. Діяманд "братерство обох народів" уявляє собі тільки в відокремленій Галичинї і в розширеній на схід польській державі. На святї 1. мая оба вони однакові соціялїсти, але в полїтичнім житю один — український ідеалїст, а другий — польський імперіялїст. І польський імперіялїст поспішив ся зараз викувати полїтичний капітал з заяви українського ідеалїста... Віче ухвалило резолюцію з домаганєм мира.
В роковини боїв на Маківцї видав командант Збірної Станицї У. С. В. у Львові д-р Михайло Волошин приказ до підчинених собі стрільцїв, в якім вказуючи на значінє геройських подвигів У. С. В. в днях 29. і 30. цвітня 1915 р., установив день 1. мая святочним для Збірної Станицї У. с. В. у Львові. Відповідно до приказу зібрали ся українські стрільцї, перебуваючі у Львові, в означеній порі в касарни Збірної Станицї, де хорунжий Ол. Іванчук пояснив зібраним вагу боїв на Маківцї для розвитку українського стрілецтва. Окликом "слава", Піднесеним тричі, вшанували зібрані стрільцї героїв з Маківки.
Засїданє фільольоґічної секції в Науковім Товаристві ім. Шевченка відбудеть ся дня 5. с. м. (в суботу) о год. 6. вечером в канцелярії Товариства з таким порядком: 1) д-р К. Студинський: "Анґіґрафії"; 2) д-р В. Щуpaт: Українцї в гал. Становім Соймі (1817—1846); 3) внесеня.
Відзначеня. Василь Рудий, управитель народної школи в Коршеві коло Отинїї, фельдвебель 20 п. стрільцїв, одержав за хоробре поведенє і повну пожертвованя службу перед ворогом зелїзний хрест заслуги з короною і з мечами на лентї медаль хоробрости. Іван Сохан з Новосїлок коло Журавна і Микола Вербицький з Ярчовець, оба при Gebirge Tel. Abt. 29, одержали срібні медалї хоробрости II-ої кляси.
Ґраф Шептицький пращаєть ся з польським лєґіоном. З нагоди свого уступленя із становища коменданта польського лєґіону видав ґенерал-майор ґр. Шептицький до лєґіонїстів отсей приказ: "Покликаний приказом Його Цїс. і Kop. Величности на становище ґенерал-ґубернатора в Люблинї, я приневолений покинути польський лєґіон. Відходжу від Вас на нове становище в сердечнім жалю за лицарським середовищем, яке в імя обовязку боротьби за житє і істнованє независимої Вітчини добровільно хопило за оружє і в найтяжших для народу хвилях уміло мимо малої чисельности своїх рядів з достоїнством, честю і жертвенною хоробрістю побороти числені трудности, нї на крок не сходячи з визначеного шляху до красшого завтра". Опісля впевняє ґенерал-майор Шептицький лєґіонїстів, що "певність про їх жертвенну службу Великій Справі остане найдорозшим спомином його житя", — і кінчить оттак: "Формальна розлука з Вами не ослабить звязків, навязаних в спільнім бою. Серцем і думкою остану серед Вас, продовжаючи дальше свою польську службу".