Поет Тодось Осьмачка у Львові

Насправді радісною вісткою можемо поділитися з нашими читачами. Відомий український поет Тодось Осьмачка приїхав до Львова. Ще донедавна всі ми були переконані, до між жертвами кривавого большевицького терору є і Тодось Осьмачка, приятель Косинки, Єфремова, Фальківського й інших. Та на щастя доля вирішила інаше. Хоч життя Теодосія Осьмачка — це просто безпереривне пасмо терпінь і мук, це драма, насичена глибоким трагізмом.
Дня 12 квітня 1942 р., в 7-ій год. вечором, у салі Літературно-Мистецького Клюбу, відбувся улаштований Спілкою Письменників літературний вечір Тодося Осьмачки. На трибуні, в ясно освіченій салі, перед численними слухачами, що заступали всі круги українського громадянства у Львові, станув поет. Людина високого росту, з добрячим лицем, скромний, спокійний — і почав читати свої твори. В першому відділі вечора поет прочитав дві ліричні поезії: "Елегію" та "Пашпорт" і велику поему "Дума про Зінька Самгородського". В другому відділі Тодось Осьмачка прочитав три коротші поезії: "Vae victis", "Шкypa" та "Дезертир".
Гучними оплесками витали слухачі кожний із прочитаних творів. З кожного з них плив на слухачів невимовний чар поезії. Кожний піддавався безумовно чарові щирого та глибокого таланту поета. Найбільше вражіння викликала "Дума про Зінька Самгородського". Поема зложена з трьох частин, оспівує боротьбу отамана Зінька Самгородського з большевиками. Як довідуємося від поета, Українське Видавництво у Львові вирішило цю "Думу" та ще декілька ліричних поем Тодося Осьмачки випустити окремим виданням.
Вечір Тодося Осьмачки залишив на слухачах незабутній чар. Сам поет, в розмові з нами, висловився так:
— Я знав, що Львів не відкине мене, але що зустріне мене аж з такою сердечністю — я не сподівався.
Для інформації читачів подаємо дещо з життя Тодося Осьмачки. Це селянський син, родом із села Куцівка на Черкащині. Першу свою збірку поезій п. н. "Круча" видав у 1922 р., а далі в 1925 р. другий том поезій п. н. "Скитські вогні". В 1928 р. вийшов третій том поезій п. н. "Клекіт" та переклад Шекспірової трагедії "Макбет". Коли в 1930 р. почалася большевицька нагінка проти української інтеліґенції, зокрема проти письменників і мистців, твори Осьмачки викидають з усіх бібліотек, забороняють продавати та читати. Самого поета в 1933 р. арештують у м. Лянцкороні біля Камянця Подільського. Але швидко випускають з дозволом жити тільки в місті Свердловську, Одначе Осьмачка не їде туди, але пробує передістатися до Галичини. Його арештують у друге і вивозять у московську тюрму Бутирку. Тоді поет починає симулювати божевілля. Внаслідок цього попадає до Інституту ім. Сербського на обслідування. Вислід експертизи такий, що поета замикають у божевільню. Після кількох місяців усеж таки випускають на волю. Поет опинився в Україні, але знову арештований попадає тепер у божевільню в Кирилівці. Там просиджує 8 місяців, а далі, звільнений, старається скритися перед очима чекістів і працює сільським робітником. Та й це не дає йому захисту, бо його знову арештують і саджають у божевільню, цим разом уже з присудом "на віки". В цій божевільні постові довелося просидіти два роки. Вибух німецько-большевицької війни перервав пасмо його страждань. Поет опинився на волі. Спершу працює директором середньої школи в селі Тишлиці та пише, а опісля виклопотавши дозвіл, переїздить до Львова. Зі собою, окрім поезій, привіз ще незакінчений роман п. н. "Чичка Свирид".
Сподіємося, що українське громадянство не лише Львова, але й цілого краю щиро витатиме Тодося Осьмачку та своїм теплим ставленням до поета поможе йому загоїти рани і втишити пережиті терпіння, між своїми братами.
З. Т.

21.04.1942

До теми