З нагоди двадцятиріччя смерти
Кому невідомі такі перлини української музичної творчости, як мініятури "Щедрик", "Дударик". Мабуть не було в Галичині концерту, на якому не виконували б цих популярних шедеврів. Тому теж ім'я Леонтовича таке відоме в Галичині, тому теж вістка, що перед двадцяти роками прийшла з того боку Збруча схвилювала не тільки мистецькі й музичні кола, але й широкі маси українського громадянства. Ця трагічна своїм змістом вістка подала, що в ніч на 10 січня 1922 р. в Тульчині на Поділлі згинув з руки большевицького бандита талановитий композитор, мистець-новатор Микола Леонтович.
Життєва кар'єра Леонтовича скромна, як і його життя. Не було в ній ані незвичайних пригод, ані великих почестей Леонтович не осягав. Його життя проходило в терені, з якого він вийшов, праця віддана була народові, серед якого він цілими роками як учитель працював. Аж революція 1918 р. дала змогу виплисти композиторові на ширші води і ще наполегливіше віддати себе праці.
Першу музичну освіту дістав Леонтович ще як учень Кам'янець-Подільської духовної семинарії. Крім перших теоретичних знань, Микола Леонтович познайомився вже в Кам'янці з кращими зразками західно-европейської музики, з творчістю Верді, Вебера, Бізе та одночасно з творчістю російських композиторів Глінки, Даргомижського, Чайковського. В тому часі він вперше пробує своїх сил в обробці народних пісень. По закінченню семинарії в 1899 р. Леонтовича призначають вчителем співу і аритметики. Але Леонтовича це не вдоволювало, бо ж ні праця з дітьми ні організація сільських оркестр не давали йому вдоволення, коли він відчував, що йому треба поширити своє музичне знання. Тому він сам працює над собою, збирає народні пісні і у висліді видає дві збірки "Пісень з Поділля", за які Леонтович дістав щире признання від Миколи Лисенка. Таке признання було не тільки для сільського вчителя великою похвалою, але і заохотою до ще більшої праці.
В 1903 р. Микола Леонтович здійснює свою давню мрію: він виїжджає до Петербурга, який був тоді центром мистецького життя царської Росії, і перебуває там кілька місяців. Свій побут використав Леонтович якнайкраще. Він мав там змогу познайомитися з творами великих німецьких композиторів Баха, Гайдна, Моцарта, Бетговена, з творами російських композиторів Чайковського і Римського-Корсакова. Підчас свого побуту в Петербурзі слухав ще Леонтович музичні виклади з теорії композиції в професора Бармотіна. В наступному році, по довшій підготові Леонтович склав, як екстерніст, іспит на звання регента. Проте від 1904—1917 рр. Микола Леонтович працює далі учителем співу по різних селах в Україні. Ввесь час, поруч роботи викладача, не припинює Леонтович своєї творчої праці. За ті роки пише він багато творів, зокрема такі знамениті своєю майстерністю, побудовані на народних мотивах: "Щедрик", "Ой зза гори кам'яної", "Діду мій, дударику" та багато інших.
Хоч Леонтович намагався завжди вирватися з провінції до центрів музичного і культурного життя, то це йому не вдавалося. Одначе він завжди зумів знайти спосіб, щоб вирватися, хочби на короткий час, до Москви і до Києва. Свої музичні студії поповнює він у 1910 р. слухаючи лекцій професора Яворського. Ім'я Леонтовича стає загально відоме і славне серед українського громадянства.
Врешті в 1918 р. бачимо Леонтовича вже в Києві. Композитор стає зразу на повний шлях творчої музичної і громадської праці, викладає спів в інституті ім. Миколи Лисенка та в семинарії. Крім різних обрібок народних пісень пише ще Леонтович оригінальні хори, церковні співи і педагогічні праці. Денікінська навала приневолила Леонтовича покинути Київ і вернутися знову з рідний Тульчин на Поділлі. Він учителює і працює над оперою "Русалчин Великдень". Одначе лиха доля не дала композиторові закінчити свого твору. В 44 році свого життя гине Леонтович трагічною смертю з рук большевицького ката.
Ім'я Леонтовича ввійшло в історію української музичної культури, як творця хорових творів, в цьому головно обробка народних пісень. Для хору підготовив композитор понад 100 народних пісень. Зокрема найбільшим успіхом користуються його мініятури, чи не єдині своєю оригінальністю в европейській музиці. Пам'ять визначного творця залишається на завжди в серцях народних мас.
