Пам'яті Швайпольта Фіоля
Важко сказати, хто був першим винахідником друку. Перші зародки друкарської штуки бачимо ще на 250 літ пер. Хр. в китайців та асирійців. В старинній Греції першим друкарем був король Агезеляй, що перед битвою відворотним письмом написав на своїй долоні "побіда". Заховалися бохонці хліба з Помпеї з видрукованим написом "о сісеre" (з гороху). При помочі рухомих букв вчили римляни читати своїх дітей. В ХІІІ. ст. друковано в Німеччині карти до гри. Одначе властивим винахідником друку (т. зв. матрици) є Гутенберг, що з р. 1456 видав прекрасну двотомову біблію.
Не місце тут розписуватися про важність цього винаходу. Про це пишеться в кожній історії, в кожній історії літератури. Славні бібліографи звуть друк "язиком мови світу", "артилерією думки". Перша друкована книжка — це переломова подія в історії кожного народу. Український нарід може почванитися, що й він ішов в першому гурті культурних народів світу. І коли в 1466 р. вийшла славна Гутенбергова біблія — то вже 1491 і 92 рр. вийшли в Кракові перші церковно-слов'янські кириличні богослужебні книги (глаголицею друковані вже 1483 р. в Венеції). Цінні вони не лише тим, що слідний вплив української народної мови до того ступня, що в деякій мірі звати їх можемо першими українськими друкованими книгами. Свідчить про це головно закінчення "Осмогласника" і підпис друкаря.
І ось так незамітно минає 450-літній ювілей першого друкованого українського слова. Друкував його Швайпольт Фіоль, німець, родом з Нойштадту б. Ніренбергу. Він то видав у Кракові 6 богослужебних книг: Октоїх, Часослов, Псалтир, Тріодь Цвітну та Постну. Досі не знаємо ніщо близше про Фіоля. Не писані мовою, що з неї розвинулася українська мова, але ще й тим, що в них вже знаємо причин, що спонукали його довершити цього важкого діла. В архівах записано, що був посуджений про єресь і мусів втікати з Кракова — і стільки. Впрочім життя його закрите серпанком століть і жде ще свойого дослідника.
Знаємо лише, що видруковані ним книги поширилися по всій українській землі що втиснулися і в найдальші гірські закутини (ось як Часослов, власність Укр Нац. Музею, що його знайдено в далекій гірській церковці), що були тією живучою кров'ю, що вляла життя в український організм.
Хай проте ця згадка буде скромною подякою українського народу за цінний труд Великому Чужинцеві.
Микола Колянківський.