Прага, листопад 1941.
"DIE UKRAINE UND DAS REICH": Neuen Jahrhunderte Deutsch-Ukrainischer Beziehungen im Spiegel der Deutschen Wissenschaft und Literatur vоn Dmytro Doroschenko, 1941. Verlag vоn S. Hirzel in Leipzig.
Не зважаючи на зрозуміле велике зацікавлення загалу, викликане подіями на Сході, про Україну довший час не було в німецькій мові нових публікацій. Тим більшу увагу звертає на себе поява нової великої книги у вітринах великих німецьких книгарень — Дмитро Дорошенко: Україна і Німеччина. Девятьсот літ німецько-українських взаємин у дзеркалі німецької науки і літератури. Книга імпонує вже самим своїм виглядом: має стор. VIII+300 великої вісімки, видана дуже чепурно, на доброму папері, гарна двокольорового друку обкладинка. Ціна книги — 12 нім. марок.
Політичні, економічні, господарські та літературні німецько-українські взаємини, в залежності від того, чи Україна була активна чи пасивна, залишили свої сліди в німецькій мемуаристиці, науці та в гарному письменстві. У своїй праці проф. Д. Дорошенко подав по змозі повний і яcний перегляд того, як на протязі майже тисячеліття Україна та український народ були представлені в німецьких хроніках і творах німецьких авторів.
Про багатий зміст цієї великої і вельми цінної праці говорять вже самі розділи книги:
І. Найстарші відомості німецьких хронік про Київську Русь-Україну.
ІІ. Козацька Україна XVII. і початку XVIIІ. ст. в німецькій літературі.
ІІІ. Україна VІІІ. ст. в німецькій літературі, історії, в енциклопедіях і т. і.
IV. Німецькі подорожі і статистично-ґеоґрафічні описи України в другій половині ХVІІІ ст. — м. і. також Галичина в німецькій літературі.
V. Україна в німецькій літературі XIX. ст. до початку 1860 р. — Історичні праці про українське козацтво.
VI. Україна й українська справа в німецькій науці і публіцистиці новішого часу до вибуху світової війни. — Занепад зацікавлення Україною в німецькій літературі у другій половині XIX ст. Розвиток українського національного руху і від ношення до нього німецьких урядових кол. Плян Бісмарка. Українці в Австро-Угорщині. Україна в працях німецьких дослідників і публіцистів кінця XIX. і на початку XX. ст.
VІІ. Світова війна. — Справа національної і політичної самостійности України в освітленні німецької літератури і преси. Створення української самостійної держави і становище щодо цього німецької громадянської думки. Мир у Бepeсть-Литовському і події в Україні в р. 1918. Мемуарна література про ці події.
VІІІ. Доба після світової війни. — Українська справа в освітленні післявоєнної публіцистики. Галицька справа. Німецькі наукові розвідки на полі українознавства в новіші часи.
IX. Українське народне життя і українська народна поезія в німецькому дзеркалі.
X. Українська література в німецькому дзеркалі. Перші згадки про літературу в першій половині XIX. ст. Українська література в енциклопедіях і підручниках з історії літератури. Переклади з українських письменників. Найновіші німецькі праці з історії української літератури.
XІ. Україна в німецькому красному письменстві. Анонімний роман і анонімна драма з XVIII. ст. Мазепа в німецькій поезії і т. і.
Мабуть поява подібної праці ще ніколи досі не могла викликати більшого зацікавлення, як тепер. Праця авторові безперечно вдалася: багато матеріялу і добре, головна — цікаво використаного. Виклад ясний, приступний, гарною німецькою мовою. Читається книжка дуже легко. З праці проф. Д. Дорошенка читач докладно і правдиво поінформується, як бачили Україну й українське життя на протязі близько тисячі літ німецькі автори, подорожники та дослідники. Проф. Д. Дорошенко, як це він сам зазначає в своїй передмові, свою працю обмежує до матеріялів, що походять виключно від німців, свідомо залишаючи все те, що про Україну писали, хоч і німецькою мовою, представники інших народів, зокрема українці.
Свою працю, що безперечно не залишиться без широкого відгомону і серед німців, і серед українців, закінчує автор рядом цікавих думок, що їх ми, з огляду на їх велику вагу, а надто тепер серед історичних подій на наших землях, коротко тут згадуємо.
Хоч українсько-польська боротьба в Австро-Угорщині та українське національне відродження в Росії і не проходили без уваги в Німеччині, проте до вибуху світової війни українська справа, загалом беручи, знаходила в Німеччині мале зрозуміння. Коли ця справа протягом війни розвинулася у важну міжнародню проблему, то ні широке громадянство, ні провідні політичні і військові кола не були до того підготовані. Але крок за кроком німці "відкрили" Україну, а саме — як прихильно наставлену силу, що з Німеччиною тісно звязана багатьома спільними інтересами.
Нещасливий для обох народів — німців і українців — вислід світової війни поглинув політичну співпрацю, що так багато обіцяла напочатку. Про те це не могло перервати навязаний тимчасовий духовий звязок, і з того часу Україна займає постійне місце в німецькому духовому і політичному житті. Провідні німецькі круги, як і широке німецьке громадянство освідомляють собі, що Україна, завдяки її ґеополітичному положенні, призначена бути партнером у Східній Европі, якби констеляція там не виглядала. Це знов служить заохотою для німецької науки, літератури та публіцистики, і вони не пускають України і українську справу з їхньої уваги.
ДК.
