(Від нашого кореспондента).
В середу, 12. листопада ц. р., в год. 5.50 веч., помер у львівській лікарні, після операції президент д-р Кость Левицький. У лікарні був усього 5 днів, де перебув щасливо операцію, помер наслідком комплікацій, викликаних операцією: не видержало серце, до чого долучилось і запалення легенів. Був увесь час під лік. опікою д-ра М. Панчишина і найкращих лікарів.
Вістка про несподівану смерть през. К. Левицького викликала величезне вражіння в цілому Львові. Ще 1. 11. був на Листопадовім Богослуженні у св. Юрі, а потім з делегацією у Митрополита. Ще напередодні відходу (перевезення) у лікарню говорив з членами-президії Української Національної Ради і майже до кінця на стратив притомности. Операція відбулася без наркози — тільки з місцевим знечуленням, і все витримав спокійно, як сам потім оповідав, з затиснутими зубами.
Коли вістка про смерть Президента розійшлась по місті і дійшла до членів У. Н. Ради, Президія її вибрала негайно Комітет Похоронів, до якого ввійшли поодинокі члени Українського Краєвого Комітету і редактори: д-р Іван Німчук та Осип Боднарович. У 4 год. попол. в четвер відбулося засідання Української Національної Ради, на якім рішено надати похоронам репрезентативний характер, на зразок похоронів ген. М. Тарнавського. Вибрано людей до поодиноких чинностей із тим, що головним впорядником назначено дир. А. Палія.
Цього ж вечора відбулося повне зібрання членів УНРади в палаті її Президента — Митрополита Шептицького, який виголосив до зібраних зворушливу промову, присвячену памяті Покійного. Митрополит звеличав пок. През. К. Левицького як зразкового українського громадянина, людину незломної волі і невсипучої праці, що все життя віддав ідейній, позитивній праці для народу. Покійний — це зразок твердого як криця характеру, діяч на велику мірку, людина таких великанських заслуг для нації, що її не скоро хтось у нас зможе заступити.
Промову Митрополита запротоколовано, після чого зібрані численно члени УН. Ради розійшлися домів.
В суботу перенесено тлінні останки до св. Юра, де відправлено вечером панахиду.
Похорони пічнуться в неділю, 16. листопада ц. р. в год. 10-ій рано, жалібним Богослуженням з промовою Митрополита, опісля похоронний похід рушить на Янівський цвинтар, де домовину зложать поруч могили ген. Тарнавського. Останнє слово виголосить дир. Палій. Більше промов не буде.
Клєпсидра (оповістка про смерть) є тільки від Митрополита як Президента Української Національної Ради і від родини.
На всіх українських установах повівають чорні прапори.
Заповідається похорон неменше величавий, як був ген. Тарнавського.
