Писати щонебудь про моду, зокрема у нас, де під час большевицької окупації, кожна наша, навіть зовсім скромно одягнена жінка, в сірому, бідному і далеко неестетичному середовищі своїх сестер зі Сходу, почувала себе першою елегантною, дуже важко. Знову ж тепер видається це недоцільним, бо ми не можемо зайти в текстильні магазини та, переглянувши декілька звоїв тканин, вибрати собі щонебудь, що найбільш відповідало б нашому смакові й потребі. — Все таки, не зважаючи на це, нема такої жінки, яка бодай не була б цікава, що тепер лянсують доми мод великих міст. — Переглянувши найновіші журнали, бачимо, що пані мода, яка звичайно химерно зміняла, нераз кілька разів до року, моделі, кольори і додатки, — цим разом жодних істотних змін не приносить. Залишається отже майже та сама сильветка, що і в минулому році. Взагалі цьогорічну моду, як і ціле наше життя в усіх його проявах, ціхує в першу чергу скромність і практичність.
Осінні покази у великих домах мод у Берліні і Відні головну увагу і натиск поклали на скромні сукні до бюра і щоденного вжитку, загально відомі під назвою "пті роб", а не на розкішні вечірні куалети, як це бувало завжди досі. Нема теж диктатури в доборі красок на сукні, костюми, плащі, — все ж таки улюблені з них такі: ліля у всіх відтінях, барва цинамону, бронзи, резеди і, звичайно, чорна. Замітнішою новинкою цього сезону є касаки та різні, навіть дуже сміливі співставлення двох кольорів. Це якраз для нас чи не найбільш радісне, бо дає нам нагоду з двох вже немодних або трохи переношених суконь, зробити зовсім ще милий одяг. З задовіллям нотуємо теж не практиковану в нас досі новинку, а саме, комбінування вовняних суконь з мереживом, яке самі виплітаємо собі на дротах чи гачком з решток волічки або попореного старого светра. Це не тільки заощаджує багато грошей, але й дає нашим паням широке поле попису для їхньої фантазії і помисловості, яких, ми того певні, їм не забракне, коли йде про їх модний і корисний вигляд.
