Під Молодиловом. — Замкнена дорога на Станиславів і Львів. — Пролом під Бродами. — На Волинї.
Воєнний кореспондент "Berliner Tageblatt-у" пише:
В послїдних днях російські наступи у східній Галичинї були звернені особливо проти области на південь від Днїстра, а в північнім напрямі від Днїстра проти полученя між фронтом Стрипи і Коропця. Дуже кріваві були приступи на укріплений край села Молодилова, яке удержали мимо неприятельського барабанного огня Хорвати. Протягом трьох днїв і трьох ночий не вспіли Росіяни продерти ся сюди шляхом до Отинїї. На північ відти наступали Росіяни між зелїзничим шляхом Коломия Станиславів і Днїстром. Їx найблизшою цїлию був Товмач, який є получений бічною зелїзничою лїнїєю з головним шляхом Гусятин Станиславів. Перші наступи почали ся після сильного артилєрійського приготовленя на цїлім фронтї від Молодилова по Горигляди, з окрема на села Одешу і Озеряни, відки ведуть добре удержані дороги до Товмача.
Подільська височина по обох берегах Днїстра є найбільше плодючою землею Галичини і хоч вона на загал рівна, або мало тільки гориста, то все таки її села заховані серед долин і ярів, яких стоки вкриті деревиною і тому дуже пригожі до оборони. Що правда повело ся противникови після великих жертв у людях перейти через першу лїнїю нїмецьких і австро-угорських баталїонів. Та на задних головних становищах на північний схід від Товмача, де уміло вихіснувано заглубленє терену і лїсисту околицю, розбили ся усї масові приступи Росіян. Тепер далї бють російські ґранати на становища оборонцїв та давний парк в Товмачи, в якім остало ся кілька соток мешканцїв. Та союзні війска встоюють ся незрушно перед новими наступами. За той час ґрупа на північ продовжала свої атаки. Її атаковий центр йде здовж зелїзничого шляху, який іде з Гусятина через Бучач і Монастириска до Станиславова. Зелїзниця коло Нижнева перетинає широкий в тім місци Днїстер, що на його березї уставлена наша артилєрія. Коло Монастириск над потоком Коропцем положена фабрика тютюну.
На схід від Монастириск переходять стрілецькі рови і дротяні перешкоди армії Ботмера через зелїзничний вал, та загинають ся ід горішній Стрипі. Се загненє фронту, до якого нас приневолено, будить у противника надїї не тільки на Станиславів, а й на Львів і тому-то він масами і все свіжими силами зриваєть ся тут до приступів. В тридневній боротьбі нїмецькі і австро-угорські війска держали ся хоробро проти неприятельської переваги; тисячі убитих Росіян вкривали поле перед нашими становищами і дротяними засїками. Нї один російський жовнїр не дійшов живим до наших ровів.
Росіяни на цїлім східно-галицькім фронтї уживають япанської мунїцїї та стріляють тут не тільки полевими гарматами, а й тяжкою артилєрією (мерзерами) 18 цм. калїбру. Щоби скріпити менше вартні віддїли, доповняють тут загальне ополченє молодими війсками сибірськими, кавказькими, ґардейськими.
Перед Бродами наступив перший пролом неприятеля на схід від дороги в Лешневі і на захід від села Клекотова. Перші неприятельські ряди тут відперто, та дальші кольони загрожували нашому крилови. Союзні війска на крилї пробили ся через окружаючу лїнїю баґнетами і відійшли за Броди, без неприятельської погонї.
На Волинї ґрупа війск Лїнзінґена мала теж тяжкі днї, бо російські армії наступали на ті війска, заки можна було заняти нові становища. Було так в колїнї Стоходу, та небавом нїмецькі полки обсадили нові добре укріплені становища. Про успішну оборону свідчить обставина, що тут полонено дня липня понад два тисячі Росіян.
