В Львівському державному історичному музеї у відділі "Київська Русь і феодальні князівства" відкривається новий розділ: Галицько-Волинське князівство в XII—XIII сторіччі.
Починається експозиція з короткого огляду історії князівств Галицького і Волинського, що були найбільш могутніми в час розпаду Київської Русі. Тексти з літописів, карти, ілюстрації розповідають про об'єднання Галицького князівства в одне ціле за Володимира і зміцнення його за Ярослава Осмомисла, який, за висловом автора "Слово о полку Ігореве", "...підпер гори угорські своїми залізними полками, заступив шлях королеві, зачинив Дунаєві ворота...".
Дальше показано речовий матеріал з розкопок у старому Галичі. Фрагменти архітектурних прикрас Успенського собору, вироби з заліза, з кості, глиняний посуд і ювелірні речі дають глядачеві повне уявлення про високий розвиток ремесла в Галицькому князівстві, а також про єдність галицької культури з київською.
Ряд експонатів відноситься до Волинського князівства і до головного його міста Володимира — одного з найкращих міст того часу. Галицькі і волинські землі своїм багатством та вигідним географічним положенням здавна приваблювали польських і угорських феодалів. Для спільної боротьби проти загарбників, волинський князь Роман Мстиславович об’єднує в 1199 році два князівства, створюючи могутнє Галицько-Волинське князівство, яке довгий час успішно бореться проти польсько-угорських інтервентів, а пізніше проти татарських навал. Ряд експозиційних матеріалів характеризує Романа, як талановитого воєначальника, людину великої енергії. Літописець каже про нього, що він "бяще на погания яко и лев, сердит же бысть яко и рысь... храбр бо бе яко тур" (Літопис по іпатівському списку). За князя Романа Галицько-Волинське князівство поширює свій вплив на Київ — "матір городів Руських".
В буржуазній історичній літературі досить поширена думка, що політика галицько-волинських князів була спрямована на повне відокремлення від Києва. Ця думка зовсім неправильна. Ясна річ, що процес феодального дрібленя Київської держави сприяє виокремленню князівств, але галицько-волинські князі вважали себе спадкоємцями Києва та його культури.
Далі група експонатів розповідає про Галицько-Волинське князівство за часів князювання Данила. Карта "Галицько-Волинська держава за Данила", розроблена професором Крип'якевичем, допомагає відвідувачам зрозуміти, яв дбайливо і вперто, рік-у-рік об'єднував Данило землі в одне ціле, щоб можна було протистояти інтервентам. За цей час історія Галицько-Волинського князівства сповнена героїчними перемогами українського народу. Данилові довелося боротись не тільки проти старих ворогів, польських і угорських загарбників, але також проти нового, дуже небезпечного ворога — татар, які встановили своє іго на руських землях і 1241 року вдерлися в Галицько-Волинські землі. "Це було іго, — говорить Маркс в "Таємній дипломатії ХVІІІ сторіччя", — яке не тільки душило, воно зневажало саму душу народу, який став його жертвою. Монгольські татари встановили режим систематичного терору, при чому плюндрування і масові вбивства стали його постійними засобами". Серед експонатів, які відображають татарську навалу, є "Карта татарських навал", акварельні портрети Чінгіс-Хана та Батия з китайських мініатюр, картина "Татари під Володимиром-Волинським в 1241 році".
Данило виявив себе здібним політиком. Він визнав зверхність татарського хана, щоб укріплювати свою державу та готуватися до боротьби з татарами. За часів князювання Данила було побудовано багато укріплень, башт і міст.
Одне з таких міст, побудованих Данилом — Львів. Цьому старовинному українському місту присвячений в експозиції спеціальний розділ. Виник Львів, як один з укріплених центрів для боротьби з татарами, але зробився незабаром значним торговим містом і став згодом столицею Галицько-Волинського князівства.
Глядач побачить в експозиції портрети Данила і Льва, план Львова ХІІІ сторіччя (реконструкцію), речі тих часів, знайдені на території княжого міста, прочитає тексти Волинсько-Галицького літопису про Львів.
Дальший розвиток феодалізму — зростання князівського, боярського і церковного землеволодіння, будування міст, а також іноземні вторгнення, зокрема, татарське іго, привело до посилення пригноблення селян у Галицько-Волинському князівстві в ХІІІ сторіччі. Таблиці, літописні тексти, карта повстань в ХІІІ сторіччі розповідають про важке становище селян, смердів, про повстання їх проти бояр. Значне місце в експозиції займає показ культури XII — XIV ст. ст., яка була єдиною для Львова і Києва, для Галича і Суздаля.
Експонуються також прекрасні речі, знайдені під час розкопок у старому Галичі та в інших містах.
Вироби галицько-волинських ковалів, гончарів, ювелірів мають багато спільного з виробами ремісників Києва та інших міст. Про зв'язки з Києвом, Суздалем говорять прекрасно збережені фрагменти архітектури Успенського собору в Галичі, який своєю красою не поступався мабуть перед Софійським собором у Києві.
На початку XIV сторіччя Галицько-Волинське князівство, знесилене татарськими нападами, занепадає. Тепер починаєтеся новий наступ Польщі і Угорщини. В середині XIV сторіччя Галичина була захоплена Польщею.
З. Володченко, старший науковий працівник Львівського історичного музею.
