З під Львова пишуть нам : Хто хоче зазнати крїпкої емоціи, порушаючої нерви і відганяючої тетричну „манколію“, най проїдеся дорогою ведучою з Сокільник до краєвого закладу божевільних в Кульпаркові. Але радимо на всякій „трафунок“ забезпечитись і написати свій тестамент, бо хто пускаєсь їхати сею дорогою, не годен мати певности, що довезе до Львова свої кости в цїлї. І так вже на кількадесять метрів перед Кульпарківским парком натрафить на два мости з правдиво-автономичними дїрами, через котрі конї ваші лише при енергичнім ужитю бича рїшаються перескочити з очевидним небезпеченьством викрученя здорових ніг. А вже коло самого парку скрізь ажь до шутрованого гостинця величезні купи нїколи не розкиданого снїгу. Щоби сей сибирскій снїг фірою перефорсувати, треба би мати на дорудю в резерві зимові сани, бо возом як запакуєшся, то нї в зад, нї вперед. — Що на провинціи бувають злі дороги, то можь-би собі ще якось витолкувати, але що під самим боком столицї краю та й під чуйним оком видїлу краєвого можна натрафити на подібну дорогу, се нам анї у снї не могло приснитися.
З Яричева пишуть нам : У нас сталось недавно тому дивного рода злочиньство. Якісь невислїджені доси, чи люде чи шакалї, відкопали нагих під деревиною. На христіяньскім же кладовищу відкопали труп дитини, та обдерши з одїня, кинули в рів. При розкопуваню другого гробу були имовірно чимсь перешкоджені, бо здужали єго лишь до половини розкопати. Се дивне злодїйство викликало в нашім місточку сензацію, а яко правдоподібний мотив можна допустити лише забобонні якісь цїли, тим більше що в однім з сусїдних сел лютиться сегодня сильний тифус.
