З кіна.
Тридцять років тому появилася у Львові велика історична повість Вацлава Ґонсьоровського п. з. "Пані Валєвська", тепер вона вернулася до нашого міста як велика фільмова сензація. Ґонсьоровський, що спеціялізувався в добі Наполєона, виїхав підчас війни до Америки, його повісти без літературної вартости, але живо написані дочекалися численних видань у чужих перекладах, а історія кохання Наполєона з Валєвською надається прегарно до фільми. Голівуд подбав за добрих сценаристів, які старалися кожну постать та сцену психольоґічно виправдати і не йти за дешевою сензацією яку можна осягнути масовими сценами, баталіями і військовими ревіями. Правда, не можна домагатися від американців, щоб Наполєона грав француз; віденець Шарль Боає говорить такою анґлійською, якою був би володів Наполєон, якби мусів її навчитися, — польку Валєвську грає шведка Ґрета Ґарбо, але все це не має значіння для слухачів, які автентичних розмов Наполєона моглиб без підписів теж не зовсім розуміти — ані в Ню Йорку, ані у Львові. Вся історія Наполєонового кохання з Валєвською виведена на тлі його карієри — цікаво, ядерно, без зайвих епізодів. Наполєон в інтимних сценах дуже людський, неперебільшений до розмірів „бога війни“, зі спокійною зосередженою в собі міццю. Те, що вміє робити із звичайної романтичної постаті Ґрета Ґарбо виходить поза межі звичайної характеристики таланту артистки. Вона не вживає ні одного зайвого жесту, який так мають на похваті рутиновані великі артистки; вона сумує і радується просто, безпосередньо, якби і не думала ні на хвилину про те, що її ім’я може перейти колись до історії. У цій простоті та природности — її найбільше мистецтво.
06.04.1938