◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Зміни в галицькім намісництві. З Відня нам пишуть: Довідуємо ся з зовсїм певного жерела, що дотеперішний шеф президіяльного бюра в галицькім намісництві п. Шультіс в найблизших днях знайде инше приміщенє. З огляду на цензурні відносини здержуємо ся з близшою характеристикою дотеперішного відношеня до українських сторін і їх домагань. Рівночасно одержуємо інформацію, що місце віцепрез. гал. Ради шкільної, опорожнене від часу як п. Дембовский пішов у відставку, буде незабаром обсаджене. Віцепрезидентом стане не проф. В. Абрагам, як се досї стояло в плянах міродатних кругів, тільки проф. краківського унїверситету Цоль.
"Реформа калєндаря і церкви". Під сим заголовком появили ся в чч. 120, 121, 122 і 123 "Дїла" з ceгo місяця статї проф. д-ра Степана Томашівського з приводу введеня григоріянського калєндаря в станиславівській епархії, в яких Bп. Автор заняв становище противне тому, яке в сїй справі заняли Загальна Українська Рада, Народний Комітет, Український Парляментарний Клюб, Ставропіґійський Інститут і вся українська преса в Австрії. Хоч Хвальна Редакція "Дїла" вже в ч. 120 зазначила, що погляди Вп. Автора на загальну справу не є в згодї зі становищем "Дїла", то мимо сего сї статї дали причину до ріжних толків та неправдивих і непокоячих вістий. З сеї причини Народний Комітет на засїданю дня 20 мая с. р. рішив однодушно ствердити прилюдно, що становище д-pa Ст. Томашівського в калєндарській справі, як і мотиви наведені в повисших його статях, противорічать становищу, які в калєндарськім питаню заняли всї наші властиві громадянські чинники і є випливом тільки його особистих поглядів. — З Секретаріату Народного Комітету: Д-р Степан Баран.
Проти доносництва. Пресове бюро ц. і к. мінїстерства війни видало такий обіжник до властий на воєннім теренї: Є воно наслїдком теперішного воєнного часу і теперішних відносин суспільних, що деякі чинники визискують неясне положенє, щоби проти своїх конкурентів в званю та других несимпатичних собі осіб виступати перед властями і війсковими комендами з доносами як і клеветами, а слїдом за тим зробити ті особи менше або більше зручно підозрілими в очах орґанів публичної власти. Хоча не можна таких доносів з гори зовсїм відкидати і кожде спостереженє дотичної власти — в тім і кожду поголоску належить строго і докладно пpoвірювати і дослїджувати, то одначе належить безумовно запобігати, аби доноси осягали свою цїль і доводили до неоправданих заряджень. Відносить ся отсе з'окрема до управи неприятельських територій, де мусить бути уґрунтована і оправдана пошана і признанє для незломимої і понад наклепи висшої справедливости австро-угорської воєнної управи. Начальна команда армії почуваєть ся отже спонуканою видати отсї зарядженя в цїли покладена краю доносництву. Як що річево безсторонне дослїдженє доносу викличе оправданість його, то належить очивидно почати конечні кроки проти поданих осіб; за те належить поступити з без’оглядною строгістю по мисли карних постанов про клевету і вводженє власти в блуд в кождім поодинокім случаю неправдивого донесеня, належить тежсаме приманити в тім случаю полїційні міри. Проти клеветників і доносчиків належить успішно виступити, аби запобігти поширюваню течій, які тим паче на занятих територіях виходять саме від сфер негідних довіря. В случаю, в котрім зайде злобна денунціяція, належить факт провини без названя оклеветаного подати до публичного відома, як і вимір кари способом в даній місцевости принятим, а саме о скільки можна в тих верствах населень, до яких належить донощик. При підозрілих доносах треба заповісти їх основне провіренє і вказати на його наслїдки. Всїм орґанам ц. і к. заряду війскового накладаєть ся обовязок, щоби побіч найбільшої строгости і чуйности в оборонї справедливости і закона, безоглядно поборювали всякі підступи і злобні клевети, спрямовані проти чесного населеня краю.
Епископ Хомишин і народна мова в молитвах. Нам пишуть: У своїх міркованях про калєндарську і церковну справу п. д-р Томашівський висловив надїю, що еп. Хомишин подбає за введенєм народної мови в українську греко-католицьку церкву. Супроти сього наводимо з "Вісника Станиславівскої Епархії" за падолист 1915 р. ось яке розпорядженє згаданого Епископа в справі молитов літурґійних в рідній мові, видане з нагоди появи перекладу таких молитов з церковно-славянського тексту: Забороняє ся всїм душпастирям і катихитам в сїм перекладї учити як дорослих вірних, так і молодїж, а се тим більше, що лїтурґійні молитви є нетільки звичайними молитвами, але заключають в собі ради доґми молитвами, але заключають в собі радо доґми і глибокі таїнства віри".