В своїм другім посланію про реформу калєндаря еп. Хомишин між ин. ставить реторичне питанє "Коли б Росія приняла калєндар григоріянський, чи сего рода опір у нас проти введеня сього калєндаря мав би місце?"
Се питанє має на думку автора значінє арґументу, що одна з причин опору проти реформи калєндаря лежить в тім, що противники реформи остають під впливом російської культури.
Приймім тезу сього арґументу за зовсїм правдиву: що коли б Росія приняла григоріянський калєндар, тодї в нас проти заведеня того-ж калєндаря не підняв ся би нїякий голос. Одначе чому? Чи тому, що Росія завела григоріянський калєндар? Нї, зовсїм не тому, а виключно тому, що тодї григоріянський калєндар був би калєндарем 9/10 частий української нації. А в такім випадку 1/10 части української нації не було би нїякої причини піддержувати ріжницю калєндаря між собою і 9/10 частими своїх братів.
Отже не той факт, що Росія завела би григоріянський калєндар, був би тут міродатний, тільки виключно той факт, що григоріянський калєндар був би калєндарем 9/10 частий української нації.
І так само тепер для тих, що противлять ся реформі еп. Хомишина, міродатне не те, що в Росії обовязує юлїянський калєндар, тільки те, що він на далї остане калєндарем 9/10 частий української нації.
Чи сей арґумент противників реформи еп. Хомишина стійний, — се инше питанє, яке не належить до нинїшної теми. Тут ходить тільки виключно о вкзанє на те, що виступати против противників реформи еп. Хомишина з арґументом, щo, мовляв, як би Росія завела григоріянський калєндар, то й вони його приняли би, отже з арґументом, який кидає на них підозрінє культурного руссофільства, значить: послугувати ся арґументом, який в своїй сути є неправдивий, а при тім — особливо в теперішних обставинах — носить марку недопустимої полїтичної тенденційности.
Такий горячий український патріот, яким себе представляє в своїх посланіях еп. Хомишин, такими арґументами абсолютно не повинен послугувати ся.
М. Лозинський.
