О. Гаврилюк. "Поезії. Видавництво "Радянський письменник". Київ, 1941 рік.
В збірці вміщено 6 віршів і поем талановитого поета-дебютанта. О. Гаврилюк, як письменник, давно вже відомий трудящим західноукраїнських земель. Понад десяток років тому він виступив на літературний шлях із своїми вдалими, прозорими речами, в яких оригінальний ліризм тісно в'язався з революційним пафосом, юнацький запал з свідомими прагненнями боротьби проти експлуататорів, проти соціального і національного гноблення.
Поет з ранніх років свого життя активний учасник важкої боротьби пролетаріату Західної України з польською шляхтою та її вірними лакеями — українськими буржуазними націоналістами. Він належав ідейно до тієї невеликої групи революційних письменників у шляхетській Польщі, що тільки у возз'єднанні з Радянською Україною загарбаних українських земель, тільки в особі радянської влади бачили щастя народу. За це доводилось йому смакувати поліцейські батоги, а то й каратися в середньовічній катівні — Березі Картузській. Минуле життя поета можна схарактеризувати словами його ж таки вірша про те, що він
В катівських ланах дефензиви
взяв перше хрещення правдиве,
і вперше із розмов в тюрмі
марксизму ази зрозумів.
Найбільш характерна риса Гаврилюкових поезій — їх непідроблена щирість, простота, ніжний поетичний ліризм і революційний оптимізм. Поет не добирає до своїх віршів вишуканих поетичних слів, не милується абстрактними образами і метафорами, — мова його поезій проста, як саме життя, в якому він перебував. Змальовуючи шляхетську катівню для революційних робітників і селян — Березу Картузську, О. Гаврилюк пише:
З твоїх, катівне, днів, що ломлять лиш слабких
(слабких хай ломлять, хай здирають фальш з облич їх),
ми вступим в день новий, і там для будівничих
за сталь послужимо для будівель нових.
Крім вірша "Береза", написаного в концентраційному таборі 1937 року, в збірці вміщена також поема "Після з Берези", присвячена цій же темі. Хоч поемі можна б закинути дрібні композиційні недоліки, вона, проте, написана незвичайно міцно, з кожного її рядка пробивається революційний оптимізм автора-політв'язня:
Хто почув себе часткою світу,
Того вбить, чи застрашить годі!
Друга в збірці поема "Львів" — присвячена революційному пориву львівських пролетарів у квітні 1936 року. Автор був учасником цих подій і тому описує їх з великою правдивістю і всебічним знанням матеріалу. Колишній Львів був не тільки шляхетським бастіоном гніту трудящих загарбаних українських земель, але й гніздом українського буржуазного націоналізму, представники якого завжди плюгаво прислужувались катам народу. О. Гаврилюк дав в поемі їдку сатиру на цих "рідних" панів і підпанків, картинно змальовує революційний пафос героїзму трудящих і страх гнобителів перед народним гнівом. Поема "Львів" написана в 1939 році, напередодні визволення трудящих Західної України з ярма польської шляхти.
Радянську владу на визволених землях поет привітав усім серцем. У вірші "Передбачений епілог" Гаврилюк схвильовано розповідає про те, як поет раніш мусів закопувати в землю свої пісні перед поліцейськими шпигами, розповідає про розпад шляхетської держави та про свою зустріч з вільним радянським Львовом і закінчує радісно:
Розмахніться ж ви, пісні, угору,
юні ви, в землі не зогнили,
але світу панського потвору
час могилою важкою привалив.
Ті пісні у панське серце злобне
я заб'ю, мов осиковий кіл,
щоб не важивсь упирем загробним
панський дух вилазити з могил.
З великою любов'ю і щирим художнім пафосом написана поема про геніального В. І. Леніна під заголовком "Мавзолей". Її прості, але глибоко ліричні рядки залишають у читача незатерте враження, а змальований поетом образ "найлюдянішого з людей" — Леніна хвилює і кличе до радісних змагань за сонцесяйну справу Леніна і Сталіна. Це свідчить, що поет творчо зростає і в новій радянській тематиці знайде справжні поетичні ноти для своєї музи.
Загалом поетичний дебют О. Гаврилюка — позитивне явище в радянській літературі. Збірка його віршів промовляє за те, що в особі молодого автора радянський читач має нового талановитого поета, який хвилюватиме його соковитими поезіями про радісне сучасне і золоте майбутнє трудящих великої соціалістичної батьківщини.
П. Степаненко.
