За допомогою телескопу «Габбл» в центрі відносно ізольованої еліптичної галактики NGC 1600 астрономи виявили супермасивну чорну діру, чия маса перевищує масу Сонця у 17 млрд. разів. Знахідка цікава не лише нечуваним розміром «космічного Гаргантюа», але й тим, що таких велетнів досі виявляли в центрі лише дуже великих галактик та галактичних скупчень.
Галактика NGC 1600 в сузір'ї Ерідана на відстані 200 млн. світлових років від Землі (у центрі знімка "Габбла" та - збільшено - в квадраті праворуч). В її центрі виявили супермасивну чорну діру.
«Супермасивна чорна діра, яку ми щойно відкрили, знаходиться в центрі масивної еліптичної галактики NGC 1600, яка перебуває в космічній заводі – невеликій групі з 20 галактик», – каже Др. Чунь Пей-Ма, астроном з Університету Каліфорнії (Берклі) та співавтор дослідження, опублікованого в Nature. Ця невелика галактична група розташована в сузір’ї Ерідана на відстані 200 млн. світлових років від Землі.
«Хоча попередньо в нас вже бути натяки, що в центрі NGC 1600 може міститися екстремальний об’єкт, нас неабияк здивувало, що ця чорна діра аж в 10 разів більша, ніж ми розраховували, ґрунтуючись на масі галактики», – каже співавтор дослідження Др. Єнс Томас з Інституту позаземної фізики ім. Макса Планка в Німеччині.
На основі спостережень телескопу «Габбл» вчені відкрили закономірності кореляції між масою чорної діри та зоряного скупчення в центрі галактики. Але в даному випадку ця кореляція чомусь не працює.
Одна з ідей, яка дозволяє пояснити неймовірно великий розмір чорної діри NGC 1600 полягає в тому, що дуже давно вона могла злитися з іншою чорною дірою, коли такі взаємодії між галактиками траплялись ще частіше, ніж сьогодні.
Під час злиття двох галактик, чорні діри, які, як правило, є в центрі кожної галактики, розташовуються в центрі нової галактики та обертаються одна навколо одної. При цьосу зорі, які опиняються в орбіті гравітаційного впливу подвійної чорної діри, можуть, залежно від своєї швидкості та траекторії, забирати інерцію в цієї кружляючої пари і, отримавши достатнє від неї прискорення, вилетіти за межі ядра галактики. Ці гравітаційні процеси спонукають чорні діри повільно наближатися одна до одної та кінцевому підсумку злитись в одну супермасивну діру. Утворений монстр продовжує зростати, поглинаючи газ, який унаслідок зіткнення падає в його жерло у вигляді воронки.
Постійне розростання чорної діри, отже, може бути поясненням того, чому вона розташована у відносно малозаселеній зоні. За даними команди дослідників, ще в далекому минулому вона поглинула більшість галактичного газу. Тоді вона сяяла, наче найяскравіший квазар, адже газ, який вона заковтувала, закручуючись у вороні, перетворювався на супергарячу плазму.
Знахідка в галактиці NGC 1600 наштовхує астрономів на запитання: чи такі об’єкти поширеніші, ніж раніше вважали? «Можливо, це тільки вершина айсберга? Можливо, в космосі існують ще більші чорні діри-монстри», – припускає доктор Чунь Пей-Ма.
Astronomers Find Extremely Massive Black Hole in NGC 1600
Sci-News, 7/04/2016
Зреферував Євген Ланюк
09.04.2016