Опера композитора Станіслава Монюшка "Галька" користувалася виключною популярністю не лише в колишній Польщі, але й у багатьох інших країнах світу. До революції "Галька" йшла в більшості кращих театрів Росії.
Скомпонована опера "Галька" 1846 року, за лібретто відомого літератора Польського. Свою молодість композитор Монюшко провів на Білорусі, серед народу. Ось чому музика "Гальки" така мелодійна, проста, дохідлива. В ній відчувається глибока туга знедолених селян, мрії їх про краще майбутнє.
В цьому творові протиставляють ся два світи — світ розбещеної, свавільної шляхти і світ бідних, знесилених, скривджених селян, що страждали під час кріпацтва.
Опера "Галька" розповідає про селянську дівчину-сироту, знеславлену шляхтичем Янушем. Коли у Гальки народилася дитина, пан Януш кинув дівчину напризволяще.
Гальку любив молодий гураль Йонтек, який ніжно піклувався про дівчину та її дитину. Але дівчина була засліплена любов'ю до панича і вірила в своє щастя з ним.
Закінчилося тим, що пан вигнав Гальку з дитиною за браму свого маєтку. На цьому драматичному тлі композитор і розгорнув свою оперу. З великою любов'ю і ретельністю композитор Монюшко змалював привабливі постаті центральних героїв твору — Гальки та Йонтка, які протиставляються групі персонажів з панського табору — Янушу, Софії, панському посіпаці Дзенбі тощо.
Велика цінність опери в тому, що на передньому плані весь час народ, шляхетський світ показаний лише в тій мірі, щоб яскраво відобразити народну кривду.
З великими труднощами композитору Монюшкові пощастило добитися, щоб "Галька" побачила світ. Йому довелося вкласти чимало власних грошей в оформлення спектаклю, підшукувати виконавця центральної ролі Йонтка. У Вільно не знайшлося відповідної якості співака-тенора. Тоді Монюшко переписав партію Йонтка на баритонову і запросив співака італійської опери. Інші партії виконували любителі. Прем'єра все ж відбулася і мала успіх у глядача, що переповнював балкони і гальорку. "Вище коло" поставилося до твору дуже холодно. Зміст опери, звичайно, дуже не подобався шляхті і буржуазії.
Коли Монюшко дістав посаду диригента Варшавської опери, він спробував запропонувати саме "Гальку" для постави в кращому театрі Польщі. Але з цього нічого не вийшло. Казали, що двохактова опера не "дійде" до гладача, який звик до чотирьохактових оперних творів, що в опері бракує балєту тощо. Але це все було лише вуаллю, за якою досить виразно вирізьблювалась справжня причина відмовлення. Буржуазний шар, панівна верхівка не могли погодитися, щоб на сцені кращого театру йшла "хлопська" опера, з різко виявленою симпатією до народу, з сценами, де холопи сміють піднімати руку на шляхтичів.
Після довгих вагань з біллю у серці Монюшко змушений був погодитися на корінну переробку, рятуючи свій твір від остаточної загибелі. Він поділив весь матеріал на чотири дії, дописав кілька номерів — фінал другого акту, антракт, кілька арій.
"Гальку" довелося трактувати якоюсь авантюристкою. Відповідно знято було всі гострі моменти політичного характеру. Оперу значно підсолодили.
Син композитора — Болеслав Монюшко розповідав, що батько плакав ночами від гострого болю, що під тиском обставин довелося так понівечити свій твір.
На мою думку, Львівський театр опери та балету повинен будь-що поставити "Гальку" на своїй сцені.
Звичайно, потрібна велика робота по очищенню опери від рівного намулу, переробок, треба розкрити всі купюри, повернути опері "Галька" всі її високі якості і попередній зміст.
Ретельна, серйозна редакція твору у повній відповідності з першоджерелом — справжнім авторським оригіналом Монюшка, деякі зміни тексту, продиктовані вимогами нового часу, та, якщо треба, переоркестровка окремих частин, і опера дасть великий результат.
Постановка опери "Галька" у Львові не матиме особливих труднощів.
Висококваліфікований склад солістів, хору, оркестру, балету легко справиться з своїми завданнями.
Трудящі визволеного Львова повинні побачити на сцені нового радянського оперного театру розкуту з кайданів жорстокої цензури, помолоділу прекрасну "Гальку".
Г. Горський
