(Прем'єра у Львівському державному єврейському драматичному театрі).
П'єса Я. Гордіна "Сирітка Хася", що її поставив колектив єврейського театру, у відміну від інших п'єс цього автора, не насичена глибоким драматизмом. Зовні "Сирітка Хася" виглядає як комедія. Навіть більше. Тоді, коли свавілля і знущання доходять до найвищої точки, знедолена сирота Хася сміється. І цей сміх, що просякнутий гіркими слізьми, звучить, як грізна пересторога всім тим, що зазіхають на найблагородніше — людську гідність.
Сповнений "цивілізації" дім Трахтенбергів надзвичайно багатий. Проте Хася, потрапивши сюди з глухого села, жодною мірою не порушує своєї стійкості й відваги. У своєму єстві вона не витравлює безмежної любові до далекого села, до його чудової природи, до знедоленого люду. Ці прекрасні якості вона пронесла крізь катування і знущання, які зазнала в домі Трахтенбергів. З цими ж почуттями, з невимовною гордістю і сміливістю вона залишає багатий дім тітки Фрейди, остаточно викривши всю мерзенність їх штучної "цивілізації".
Ася (так звали її в селі) любить річку свого рідного села, яка під час повіді розливається, наче Дніпро. Вона часто мріє про високі стрункі тополі. Вона згадує високий камінь, що на березі річки, який немов би для любовних пар там покладений.
Хоча Фрейда Трахтенберг доводиться Асі рідною тіткою, проте цій розбещеній дамі не заважає перетворити її у домашню робітницю, безмірно і нещадно знущатися. Раптом в багатому домі стався прикрий випадок. Зникла дорогоцінна брошка Кароліни. Ася бачила, як бездара Володимир, що викрав цю річ, заховав її на кухні. Вона не викрила його, бо сліпо вірила в кохання до неї. Вона знесла велике безчестя й кривду, проте залишилась вірною собі. І тоді, коли конфлікт з брошкою розв'язується несподівано вдало, Володимир штучно і фальшиво цілує Асю. Перший поцілунок змушує дівоче серце вигукнути:
— Я хотіла б, щоб ти щодня крав брошки...
І навіть тоді, коли Володимир використав Асю як жінку, і в п'яному екстазі повідомляє батькам, що він одружиться з нею, нещасна, бідна, але чесна і правдива дівчина заспокоює переляканих батьків. Цього ще мало. Бачите, вона, сирітка Ася не хоче одружитися з розбещеним синком, їй батьки не подобаються. Вона бідна, нещасна сирота, але ніякими багатствами не купити її чесної, правдивої душі.
Відома львівському глядачеві артистка Іда Камінська взяла на себе не тільки режисерську роботу над цією виставою, а й найскладнішу роль Асі. У попередніх роботах Іда Камінська продемонструвала свої невичерпні драматичні здібності. Робота над п'єсою "Сирітка Хася" перетворилася у своєрідний творчий іспит майстра сцени перед глядачем. І цей іспит складено блискуче. Зрештою, Камінська підкреслила ті творчі досягнення, які вона здобула за порівняно недовгий час роботи в нових умовах, створивши динамічну, цілеспрямовану виставу.
Великої уваги заслужує гра артиста А. Домба. Створити образ Моті Штрайхеля, батька Хасі, — справа не легка. Треба було показати людину з надзвичайно обмеженим кругозором, людину, що добре розуміє і все своє життя відчуває страхітливий зміст тільки одного слова "злидні". В своєму образі артистові Домбові вдалося підкреслити ті гострі протиріччя капіталістичного світу, які створили багатих людей за рахунок визискування міліонів бідних. Потрапивши слушної хвилини в багатий дім Трахтенбергів, старий, злиденний Мотя не може уявити собі, як це серед неділі їсти курятину. Ця сцена, як і вся роль, проведена блискуче.
З провідних акторів треба ще зупинятися на С. Альтбаум, яка виконувала роль Фрейди, дружини Трахтенберга. Фрейда належить до категорії тих жінок, що вміють усьому дати толк, вчасно простежити за кожною дрібницею, несподівано з'явитися там, де їх не чекають, вдало викрутитися з першого-ліпшого становища. Артистка Альтбаум дотрималася загальної динамічності, з повним знанням найхарактерніших особливостей відтворюваного нею образу провела складну і відповідальну роль. Варто відмітити бездоганний грим артистки Альтбаум.
Значно вдаліше, ніж в п'єсі "Дівчина з Москви", виявила себе артистка М. Дворкіна в ролі Кароліни, дочки Трахтенбергів. Досить блідий вийшов Марко, наречений Кароліни (артист Б. Сігаль). Кращий, ніж у перших двох актах, був у третьому акті Володимир (арт. М. Мельник).
На жаль, про головну діючу особу Юлія Давидовича Трахтенберга доводиться говорити в самому кінці. Артист С. Натан не показав образу Трахтенберга таким, яким він повинен бути. Правда, роль Трахтенберга побудована на комедійному матеріалі, жартівливих синонімах. Проте він, насамперед, повинен лишитися магнатом. І ось саме магната, який все розглядає з комерційної точки, артист Натан не створив. Чимало перешкодило цьому надмірне шаржування, яке місцями було зовсім недоречне.
В тісному контакті з режисером попрацював художник З. Бальк, створивши досить вдале художнє оформлення вистави.
Прем'єра "Сирітка Хася" пройшла загалом дуже добре. Колектив театру довів, що вперта і ґрунтовна робота над драматичним твором може дати хороші творчі наслідки.
Нема жодного сумніву, що вистава "Сирітка Хася" матиме серед глядачів такий же успіх, який вона мала в день прем'єри.
Л. Левітас
