У Львівській філії бібліотеки Академії наук жваво готуються до відкриття виставки, яка присвячується 85-річчю з дня смерті великого польського поета Адама Міцкевича. Працівники бібліотеки щоденно переглядають сотні томів, сортирують їх тощо. Вони знаходять дуже рідкісні, а то й невідомі літературні видання. Позавчора знайдено рідкісні й цінні видання творів Міцкевича, на яких є власноручні написи поета.
"Сонети Адама Міцкевича. Москва, в друкарні університету, накладом автора, 1825 р." — Так було написано на одній, невеличкій розміром, книжці. На обкладинці її чорніється текст — автограф: — "Іванові Гайдательові Адам Міцкевич, Москва місяця грудня, дня 24".
Цей власноручний напис поета припадає на день його народження. І. Гайдатель був філоматом і безумовно ближчим приятелем Міцкевича. Це стверджується тим, що в листі з Москви від 6 квітня 1829 року, поет писав до Зана про свої турботи з приводу поведінки молодшого брата, зазначаючи, що це у нього "чимало здоров'я відняло", — та одночасно добавляє: "Але наймиліша несподіванка на мене чекала — приїхав у столицю Гайдатель і Соболевський".
Книжка, про яку йде мова знаходилася в бібліотеці помершої поетеси Марії Вольської. Зараз цей примірник перейшов до книгозбірні філії бібліотеки Академії наук і буде показаний на виставці.
Варто згадати історію видання та розповсюдження книжки серед тодішніх поляків і росіян. "Сонети" були задумані автором в Одесі, після повернення Міцкевича з поїздки по Криму. Поет видав цю книжку власним накладом у Москві 1826 року. Після скромних віленських томиків, "Сонети" вийшли в світ в розкішному оформленні, надруковані були на гарному папері, чистим і чітким шрифтом. Тираж не високий — 1.500 примірників, з яких 500 надіслано до Варшави, а решта лишилась у Москві. Московський тираж швидко розійшовся, а варшавський — половина лежала непроданою.
У Львові довго чекали на "Сонети", але так і не дочекались. Тоді книгопродавці Кун і Міліковський стали на шлях звичайного грабунку поета, який знаходився в скрутних матеріальних умовах. На підставі фальшивого "дозволу" автора, спритні продавці видрукували нове видання "Сонетів". Даремно хвилювався поет, бажаючи львівському друкареві "щоб йому параліч нарушив усі органи", але спекулянти в тому ж самому році ще раз передрукували "Сонети".
Неменший успіх мали "Сонети" серед російських приятелів Міцкевича. Зокрема "Сонети кримські", так захопили росіян, що їх переклали на російську мову. З гордістю писав філомат Дашкевич до Лелевеля: ..."поезії Адама звернули увагу росіян на польську літературу". А сам поет писав до Одинця: "Руська гостинність поширюється аж до поезії і тому з чемності до мене — перекладають мене..." Появились тоді переклади: Козлова, кн. Вяземського, Шевирєва, Романовича та інших. А пізніше на протязі сторіччя намножилось цих перекладів так багато, що "Сонети" з'являлись найбільш поширеними творами Міцкевича в Росії.
Крім того працівники бібліотеки знайшли збірку "Поезії Адама Міцкевича, Петербург 1829". На ній також є. власноручний напис поета: "Клементині Залеській в доказ поважання Адам Міцкевич".
А. Семкович, працівник бібліотеки.
