Гуцульський ансамбль пісні і танцю виїхав до Києва і Москви.
"Від гір Карпатських пишних, гойних
Від полонин квітучих — наш привіт!
Привіт гуцулів нині вільних —
Від серця щирого прийміть!"
Цими словами ансамбль пісні і танцю Гуцульщини розпочне свій виступ на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві.
Сто гуцулів під художнім керівництвом Я. Барнича — цвіт художньої самодіяльності Станіславщини, організовані у єдиний творчий колектив — ансамбль пісні і танцю, продемонструють у червоній столиці Союзу — Москві, а перед цим у столиці квітучої України — Києві, своє мистецтво.
Ансамбль повіз до Києва і Москви виключно цікаву програму.
Кілька народних мотивів Гуцульщини виконає оркестр гуцульських народних інструментів. Безперечно величезний інтерес глядача викличуть виступи солістів на народних інструментах: флоярах, трембітах, цимбалах, дудах, сопілках.
Хор ансамблю співатиме народні пісні, твори радянських композиторів, коломийки, "Верховину", "Сталінську гуцулку" тощо.
З ансамблем виїхала селянка-поетеса Ганна Чупергун, народна сказительниця, що розповість про колишнє безпросвітне життя гуцулів і їх соняшне сьогодні.
Надзвичайно велике місце в програмі ансамблю посідають танці. Це не випадково. Гуцул — безмежно любить танці. Ще з давніх-давен існує звичай кожного року вітати весну. І в такі хвилини гуцули розпалювали на верховинах багаття і навколо нього танцювали свої повні краси, сили, мужності танці.
Так народився "Аркан". Не дивлячись на звірячі утиски польської шляхти, нещадне придушення національної культури, молоді дівчата і легіники все ж потай збиралася на лісові полонини і танцювали своє "Решето", "Гуцулку", "Верховинець", "Аркан" тощо.
Ансамбль, крім концертної про грами, покаже кілька інсценізацій, в яких буде відбито побут і Життя гуцулів. Це — "Вигін худоби на полонину", "Гуцульське весілля" тощо.
Весь виступ ансамблю буде відбуватись на фоні гуцульських килимів, виготовлених кращими майстрами Станіславщини для Всесоюзної виставки.
До своєї першої подорожі ансамбль готувався з величезним хвилюванням. Учасників ансамблю в кожному селі Жаб'євського, Косівського і інших районів провожали у відповідальну подорож урочисто і радісно. Виїзд ансамблю до Москви і Києва перетворився в справжнє свято всієї Гуцульщини. Переважна більшість учасників — прості селяни, лісоруби, пастухи, батраки, які ще так недавно поневірялись по панських економіях.
Учасник ансамблю, пастух Онуфрій Мончук, від’їжджаючи до Москви, склав повні ніжної любови до своїх гір вірші:
"...Будь здорова, Гуцульщино,
Бо ми від'їжджаємо,
Не на довго, любі гори,
Ми вас покидаємо!...
Ансамбль поїхав у подорож, палаючи бажанням у своїх піснях висловити партії, радянській владі, товаришу Сталіну всю любов і вдячність гуцулів, що стали нарешті повноправними людьми, мають величезні можливості розвивати своє рідне мистецтво. "...Заспіваймо ж, товариші,
Заграйте, трембіти!
Хай живе наш батько Сталін
Довгі, довгі літа!
Грай, Трембіто!
Грай, сопілко, скрипки і цимбали,
Грайте так, як ще ніколи
Нікому не грали...
К. Днєпров, м. Станіслав (наш спец. кор.).
