У віці семи років Славко Луцишин став наймолодшим вояком І Світової війни. Разом з австрійськими військовиками він побував і на російському, і на італійському фронтах.
Як повідомляє громадська організація «Міщанське братство» (Тернопіль), громадські активісти збирають у місті гроші на встановлення пам'ятника наймолодшому воякові І Світової війни Мирославу Луцишину. Його планують встановити до Дня міста, що відзначатимуть у Тернополі 28 серпня. Можливо, відкриття відбудеться на День незалежності, 24 серпня.
Ініціатори вшанування пам'яті Мирослава Луцишина, серед яких є члени місцевого військово-історичного клубу, пропонують встановити пам'ятник на розі парку «Топільче», що біля масиву «Дружба». Поруч, у будинку на вулиці Чумацькій, минула більша частина його життя.
Як інформує «Погляд», пам'ятник вже готовий. Його виготовив тернопільський скульптор Дмитро Пилип'юк. Вартість пам'ятника невелика — 50 тис. грн. У міськвиконкомі Тернополя схвалили ідею встановлення пам'ятника Мирославу Луцишину, але не підтримали коштами з бюджету, тому гроші на винагороду за працю скульптора та на встановлення пам'ятника збирають самі громадські активісти. Пожертви збирає один із членів військово-історичного клубу Тернополя Сергій Ткачов.
Раніше «Z» вже розповідав про Мирослава Луцишина у статті «Тернопільська леґенда про наймолодшого вояка». Він народився 22 травня 1908 року в селі Загробеля під Тернополем (пізніше село увійшло до складу Тернополя). 1915 року Славка Луцишина у віці семи років випадково важко поранили під час російсько-австрійських боїв між Зборовим і Тернополем. Він потрапив до військово-польового шпиталю 3-ї австро-угорської армії. Австрійські військові медики врятували хлопця, але його батьки загубилися — мати опинилася в евакуації у Нижній Австрії, а тато — в російському полоні. У вересні 1915 року дивізії 3-ї армії терміново перекинули на нещодавно відкритий італійський фронт, тож австрійські військовики забрали Славка зі собою. Його взяли на службу в тому самому військово-польовому шпиталі санітетом (санітаром, що доглядає хворих; рядовим медичної служби). Спочатку він служив у Сербії, а потім — вже у складі новосформованої 11-ї армії (точніше: санітарна колона №19 22-ї дивізії III корпусу), у південному Тиролі. Збереглася світлина зі Славком Луцишиним та офіцерами й генералами австро-угорського генерального штабу.
По війні він повернувся до Тернополя. У місті зберігся навіть будинок, ув якому мешкали він та його батьки. Тепер будинок належить його нащадкам. Батько Мирослава Луцишина помер наприкінці 1950-х років. Сам Мирослав загинув у віці 35 років у 1943-му, ймовірно, від рук польського підпілля, яке підозрювало його в тому, що він є аґентом ґестапо.
05.08.2015