В поставі Київського ордена Леніна театру опери і балету ім. Т. Г. Шевченка.
Титанічна постать улюбленця українського народу, геніального поета-демократа, великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка завжди притягала найпильнішу увагу радянських драматургів, художників, композиторів.
Створено ряд літературних, музичних, малярських, скульптурних творів, в яких відбито окремі моменти з життя і творчості Т. Г. Шевченка.
Тепер зроблено сміливий мистецький крок — відобразити образ великого Кобзаря та його епоху в художньому творі такого складного жанру, як опера.
Київський ордена Леніна театр опери і балету носить почесне ім'я Т. Г. Шевченка. Зрозуміло, шо колектив театру вважав за свій священний обов'язок домогтися того, щоб в репертуарі театру була, принаймні, хоч одна опера про Т. Г. Шевченка або на тематику його творів.
При дружній, великій допомозі всього колективу композитор, заслужений артист республіки орденоносець В. Я. Йориш і написав музику опери "Шевченко".
Кілька днів тому відбулася прем'єра цієї опери. Львівський глядач першим познайомився з оперним твором про Тараса Григоровича Шевченка.
Лібретто опери "Шевченко" написав український письменник С. Голованівський, в значній мірі використавши матеріал своєї п'єси "Поетова доля".
Автор лібретто, звичайно, добре знав, що в жодний оперний твір не можна вкласти, навіть дуже стисло, значний період життя Т. Г. Шевченка. Адже кожен рядок біографії поета — тема для крупного художнього твору. С. Голованівський зробив правильно: всі події відбуваються протягом кількох місяців, влітку 1847 року, періоду найбільшого розквіту могутнього таланту Шевченка, року трагічного його кохання, репресій царського уряду, які закінчились арештом і засланням поета.
Концентрація великої кількості таких надзвичайно цікавих, важливих фактів біографії Шевченка в одному коротенькому періоді його життя безперечно давала авторові можливість змалювати виключно яскравий, переконливий образ Тараса Григоровича і широко показати епоху, в якій жив і творив поет.
Проте, С. Голованівський не повністю використав ці можливості.
Глядач зустрічається з Т. Г. Шевченком, як тільки піднімається завіса. В розкішному куточку лівого берега Дніпра Куліш, Костомаров, багато інших приятелів Тараса Григоровича влаштували в честь поета веселий пікнік. Тут відбуваються перші сутички Т. Г. Шевченка з Кулішем, який настирливо намагається відмовити його від шлюбу з кріпачкою Ольгою і взагалі зробити його співцем лише панівної верхівки.
Далі автор дає змогу бачити Шевченка в найрізноманітніших ситуаціях і оточеннях: на званому балу у Куліша, в бідній хатинці Кучеренка — батька Ольги, серед народу.
Отже, скаржитись на автора, що Шевченко недостатньо показаний — не можна.
Але нам здається, що лібретист, взявши за основу сюжету кохання Тараса Григоровича і кріпачки Ольги, трохи втратив почуття міри. Історія трагічно розбитого кохання Шевченка заслоняє все інше характерне для поета в ті роки, не дає можливості глибше і повніше показати Тараса Григоровича.
Перші три дії майже повністю присвячені саме цьому питанню.
В той же час, як поет і громадський діяч Шевченко показаний недостатньо. А відомо, що саме в цей період Т. Г. Шевченко написав багато геніальних творів, в тому числі блискучу поему "Сон".
Великий недолік опери в тому, що надзвичайно мало використаний хор. Народна масова сцена по суті лише одна — фінальна. Дві народні пісні, що їх співає хор: "Гей, хто гор'я не знає" і "Ой зійди, зійди" — любиміші пісні Тараса Григоровича. Хор їх виконав з душею, мелодично, в той же час трохи урочисто. Відчувається, що співають знедолені кріпаки, які не мають світлої хвилинки в житті, але ще не загубили надію на краще майбутнє. Пісні ці — одне з кращих місць опери.
Опера "Шевченко" В. Йориша — твір досить складний для виконання. Тут обмежитись тим, що лише добре проспівати арії і дуети, не можна. Потрібна появність у виконавців високої акторської техніки, знання епохи, суті тих подій, які відбуваються на сцені. Особливо це стосується таких історично-конкретних образів, як Т. Г. Шевченко, Костомаров, Куліш тощо.
Треба сказати, що постановщик спектакля народний артист УРСР М. В. Смолич провів величезну роботу над оперою, щоб домогтися максимального реалізму. В межах наявного матеріалу виконавці основних ролей створили цікаві, колоритні образи.
Перш за все це стосується заслуженого артиста УРСР А. Іванова, що змалював з великою щирістю і сердечністю образ Тараса Григоровича Шевченка. Дуже добре він проводить ліричні сцени з Ольгою. Пристрастні його звернення до кріпаків — "І будуть люди на землі"... Велике враження залишає арія "Думи мої, думи" та прикінцеві слова його до народу: "Як умру, то поховайте", коли Тараса ведуть заарештованого.
Тарас пішов, а кріпаки сумно дивляться йому в слід. На обрії спалахнула пожежа. Народ помстився над панами за Тараса.
Надзвичайно важку роль Куліша майстерно виконав молодий актор В. Борищенко. Образ яскравий, дохідливий, а головне — історично-правдивий.
Багато теплоти і щирості вклала арт. Н. Захарченко в образ нареченої Тараса — Ольги. Перед нами кристально чиста натура, українська дівчина, кріпачка, яка готова на всі жертви для свого любимого Тараса.
Дуже хороше Н. Захарченко проспівала арії "Ой, верба" і "На серці тепло так".
Сильний образ старого батька Ольги — Кучеренка створив арт. І. Шведов. Артистка С. Снаговська в ролі матері продемонструвала хороші акторські дані. Роль у неї маленька, проте запам'ятовується надовго.
Народний артист УРСР М. І. Донець змалював яскраву постать поміщика-самодура пана Твардовського. Кожна деталь у нього тонко розроблена, кожна музична фраза доходить повністю.
Вдало дібраний ансамбль виконавців доповнюють заслужений артист УРСР Г. Манько, що майстерно зіграв Івана, артистка Б. Гончарова, яка створила цікавий образ дружини Костомарова Ганни, та інші.
Блискучий знавець українського села, заслужений діяч мистецтв А. Петрицький зробив прекрасну декорацію до опери.
Музика опери сприймається легко, вона мелодійна, щира, тепла. В ній відбито привабливість, сердечність Тараса, сила його впливу на народ, сміливість його високих думок. Матеріал опери побудований в основному на народних піснях, на інтонаціях, почерпнутих з фольклору. Ось чому музика зрозуміла найширшим колам глядачів.
Опера В. Йориша "Шевченко", при всіх її недоліках, — цікаве позитивне явище в мистецтві. Це перший серйозний крок до створення ряду оперних творів про відданого сина українського народу — Тараса Григоровича Шевченка.
К. Днєпров
