Цінні історичні документи
Філіал бібліотеки Академії наук УРСР у Львові розгорнув велику роботу по вишуканню цінних рукописів та автографів видатних людей нашої країни і світу.
Цими днями рукописний відділ філії бібліотеки збагатився на дуже цінний архів славного українського письменника і етнолога Михайла Мочульського, який жив і працював у Станіславі. В цьому архіві цінні документи самого Мочульського, а також його листування з славними його сучасниками. Збереглися листи Василя Стефаника, лист Івана Франка до нього та багато інших надзвичайно цікавих і неопублікованих досі документів.
Бібліотека також нещодавно придбала автографи італьянських революціонерів Дантона і Гарібальді, французьких філософів Руссо і Монтескіє та письменників А. Дюма — старшого і В. Гюго, французького короля Людовика XIV, гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла XII.
До дня чергової наукової сесії Академії наук УРСР у Львові, в бібліотеці готується виставка документів і літератури для ілюстрації наукових докладів, які будуть зроблені на Сесії.
Дещо про вивіски
Здається, нескладна справа — написати добре оформлену і зрозумілу вивіску. Що може бути простіше? Але для багатьох керівників це виявляється складним питанням.
Трудящі Львова в листах до редакції обурюються неграмотністю вивісок, які продовжують "прикрашувати" вулиці міста. І ці скарги цілком справедливі.
На вулиці Баторого книжковий магазин носить назву "Літерацка книгарня". Трохи далі, на вул. Кохановського, звичайний мед чомусь вирішили називати "мід". Майстерня індпошиву переконливо доводить, що вона займається виготовленням "одогів".
Зустрічаються вивіски зовсім незрозумілі. Що, наприклад, хотіли сказати автори вивіски по вул. Костюшка таким текстом: "Городское отделение обласного управління"? Або такі "перли": "Незатрудненим входити не вільно", "Міську зелень віддається на догляд громадян". Ми вже не будемо говорити про численні "робітні" одягу, взуття тощо.
Про це слід потурбуватися керівникам підприємств і установ, а також архітектурно-плановому управлінню міськради.
П. Євіна
Композитори за роботою
Голову оргкомітету львівських композиторів В. О. Барвінського застаємо в робочому кабінеті музичної консерваторії. Василь Олександрович повний творчого ентузіазму. Він розповів про важке минуле української музики в панській Польщі та про теперішню роботу львівських композиторів.
— Працюю тепер над вокально-симфонічним твором для хору з оркестром — говорить В. Барвінський. — Цей твір мені замовили в Києві до річниці звільнення Західної України з ярма польської шляхти. Я працюю над ним з великою радістю і задоволенням. Ми, композитори маємо тепер великі можливості до творчої роботи. Найдальше нас окрилює те, що ми працюємо тепер для народу і наша праця не пропадає даром. Колись ми не мали цієї можливості.
В. Барвінський розповідає, що його твір "Українська рапсодія", який тепер виконують по всій Радянській Україні був написаний ще в 1911 році і тоді навіть одержав премію на конкурсі. А проте виконати його у Львові не було змоги. Вперше виконано цей твір аж в 1928 році в Харкові...
— Цей приклад не одинокий. Так було з усіма композиторами в панській Польщі — говорить В. Барвінський. — Буржуазне мистецтво в капіталістичних державах загниває. Композитори там живуть у вічній нужді, імпульсів до творчості вони не мають.
Тільки в Радянському Союзі є найбільш сприятливі умови для творчої роботи. Велике піклування про мистецтво комуністичної партії і радянського уряду з радістю відчуваємо зараз і ми. Всі кращі львівські композитори одержали творчі замовлення і всі вони зараз працюють над ними.
Композитор С. Людкевич, який вивів західно-українську музику з дилетантизму, творить симфонічну поему на слова Ів. Франка. Зиновій Лисько та Микола Колесса працюють — перший над камеральним твором, другий закінчує музичне оформлення опери "Довбуш". Крім них працюють над камеральними творами для оркестру композитори Софія Лукіянович, Г. Гінсберг та інші. Окремі замовлення на монографії та інші твори одержали також наші музикознавці — В. Витвицький, Фрайгейтер і Софія Лісса.
П. Степаненко.