Краків, 16. травня 1940.
Німецький таран на Заході валить нестримно вперед. З години на годину нові і досягнення, нові окремі звідомлення.. Світ вирячив із подиву очі. Громи відголосу від зудару велетнів розкочуються щораз дальше стрясаючи у жахливих судорогах основами західних потуг, що їм і не снилось про такий нечайний удар. Загородивши себе залізобетоном, непрохідною мережею заборол з вагітними панцирами та змеханізованою протиобороною — західні держави дожидали іншої розвязки: аж до краю виснажений бльокадою противник проситиме пощади.
Та непереможна німецька армія і ті, що нею верховодять, постарались про те, щоб союзники прочунявшись від зимового мрійливого сну не то опритомніли, але й від жаху стратили віддих.
Удар прийшов, що правда, саме в тому місці, де барикада проти нього була найсильніша і де по всіх правилах стратеґії можна б було його надіятися. Та разом із ним прийшло й велике розчарування. Надійна твердиня Літтіх (Лієж), зокрема її наймодерніше устаткований причілок не видержав спроб нової тактики. Незрівнане німецьке летунство у свому очайдушному випаді доконало таких чудес, що їх ніхто із тактиків та стратеґів не міг передбачити. Там, де не вспіли діяти гармати ні повзи — там рішали бомбомети, а зокрема летунські спадуни т. зв. "Фальшірмєґерн".
Цим разом здійснилися слова великого українського полководця Богдана Хмельницького, який оглядаючи твердиню Кодак, збудовану славним інжінером Бопляном, сказав, що "немає такої речі, яку б людська рука могла збудувати, а не могла збурити".
Форт Ебен-Емаель важливий причілок оборони переходів через ріку Мас не міг устоятись. Його відпір, розчислюваний може на довгі місяці, а то й роки, не видержав навіть кількох днів.
І так з переходом ріки Мас та захопленням Ебен-Емаель, Лієж, наймогутніша твердиня в Европі, насторожена проти випаду німецьких сил на захід, втратила свою вагу, не маючи змоги вдержати прориву і тієї хвилі німецьких сил, що перевалилися крізь цю запору. Лієж здався. Оборонні острови, поодинокі його форти, зокрема на полудневому сході, залишилися позаду без суттєвого значіння. Німецький нестримний вал перекочується вперед й торощить кожну стрічну запору. Бельґійські та французько-анґлійські війська силкуються на крилові протиудари від заходу в напрямі на пол. схід і з полудня на північ, удовж ріки Мас. Та це надто оклепані підходи тактики їде всякому, хто бодай трохи визнається у тій ділянці, впадають у очі.
Німецька тактика випробувана в польському та норвежському доході давно махнула рукою на всі ці перестарілі підходи. Удари ніби завізним клином, що торощить кожний відзамок, не зважають на крилові протинаступи. Сильна панцирна зброя дзьобом своїм розчавлює головні скупчення ворожих сил, літаки бють по задах і запіллю, співділаючи в безпосередніх діях.
І в тому випадку виявилась ця тактика незрівнаною. Вона не дає противникові набрати віддиху, розколює його сили, рве звязки, а в міру щораз більшого розгону наводить жахливу паніку й метушню.
Щоб рятувати положення французи кинули у протинаступ цілу панцирну дивізію. На північ від Намюр прийшло до першого зудару панцирної новітньої зброї. Надії союзників спинити німецький таран і тим разом присли. Німецький сталевий дзюб виявив більшу снагу і міць. Ціла ворожа панцирна батава розторощена, у нівець пішли всі зусилля. Чоловий німецький удар, у напрямі на Захід, не зазнав і тут стриму. Наступ продовжується вперед туди, до недалеких уже брам столичного города Бельґії, Брюселі.
А на полудні, між Намюр і Жеве перейшли німецькі війська Мас. Недалечко Жеве історичний Седан... Там саме проломано оборонні заборола лівого крила лінії Мажіно...
На добавок Голяндія, не маючи сил устоятись, по кількох днях спротиву зложила зброю. І їй не помогли модерні бетонові запори — ні вали, ні навіть водні тами. Бо немає на світі нездобутої твердині: "Що людська рука збудує, те й збурить".
Л. Л.
