Професор Денієл Деннет, один з найцікавіших сучасних філософів, опублікував капітальну збірку практичних порад, які стосуються того, в чому він найсильніший, — мислення.
У питанні про співвідношення науки і філософії немає єдності серед тих, хто ними займається. Вчені часто легковажать й навіть погорджують філософією. З уст наукових світил інколи виходили такі зневажливі вислови, як, наприклад, «філософія для науки є тим, чим голуби для пам’ятників» або, скажімо, «філософія пов’язана з наукою, як порнографія з сексом: вона дешевша, простіша і деякі люди надають їй перевагу».
Денієл Деннет, однак, зауважує, що коли науковці починають займатися «великими проблемами» (наприклад, природою моралі, свідомості, мислення і под.), то швидко спотикаються на простій дорозі. І саме тут їм на допомогу приходять філософи, що володіють саме тими інструментами, які в цих випадках потрібно використати. Для уяви та розуму філософський інструментарій відіграє таку ж роль, як і телескопи чи мікроскопи для ока.
Як приклад, можна навести виступ професора Деннета на конференції TED. На численних прикладах він показує, як працює наша самосвідомість (jaźń) і що вона функціонує зовсім не так, як нам здається, використовуючи різноманітні чинники, про які навіть не підозрюємо.
Його висновки буває важко прийняти, особливо тим людям, які переконані у своїй винятковості та автономії рішень. Ніхто ж не хоче мислити про себе, як про біологічну машину, яка функціонує на основі програми, яка далека від досконалості! Недавня суперечка в Інтернеті про колір сукні – це квіточки порівняно з хитрощами, які кожного для чинить наша свідомість.
Деннет прямо вказує, що коли йому буває складно щось доступно витлумачити, то він сам цього не достатньо розуміє. Як наслідок, його книги хоч і стосуються дуже важливих питань, однак дуже прості для читання. Тож і «Важелі інтуїції та інші інструменти мислення», яку журнал Nature назвав «філософським порадником для проникливого розуму», – це зовсім не та книга, через яку мусимо продиратися, наче крізь хащі. Читач її просто «ковтає».
Професор Деннет розпочинає з найпростіших порад, використовуючи при цьому такий успішний спосіб досягнення істини, як діалог. Оскільки ми живемо в часи, які з погляду філософії діалогу геть марні і яким задають тон отруйні коментарі в Інтернеті та філіппіки політиків з сумнівними моральними якостями, варто нагадати т. зв. правила Рапапорта – рецепти успішних та коректних критичних зауважань, – які наводить у своїй книзі Деннет:
- Перш ніж почати критикувати потрібно самому висловити позицію свого опонента настільки ясно, ґрунтовно і справедливо, щоб він міг сказати: «Дякую, жалкую, що я сам не сказав цього так зрозуміло»;
- Далі слід виокремити усі моменти, з якими ви погоджуєтесь з опонентом (особливо ті, які не є предметом загальної згоди;
- Насамкінець потрібно перечислити все те, що ви навчились від свого опонента.
Лише після усіх трьох кроків ви отримуєте право критикувати вашого опонета й можете спробувати заперечити його позицію.
Тому можна тільки побажати постійно пам’ятати про ці засади. В розмовах, у яких ми щиро хочемо знайти істину, а не просто покласти на лопатки й принизити свого супротивника, вдаючись до різних словесних вивертів, поради проф. Деннета можуть зіграти нам велику службу й дають шанс на успіх.
За легкими, практичними порадами, які можна використовувати кожного дня, у книзі Деннета йдуть складніші, але найцікавіші її розділи, які стосуються, зокрема, техніки мислення, еволюції свідомості, свободи волі і под. Варто відкрити ці двері!
Olaf Szewczyk
Filozoficzny niezbędnik dla wnikliwego umysłu. Kapitalny!
Gazeta Wyborcza 14/04/2015
Зреферував Євген Ланюк
15.04.2015