Вважається, що планети, які обертаються навколо бінарних зоряних систем, стикаються з більшою кількістю «стресів», адже знаходяться під впливом одразу двох зірок. Астрономи Джоні Кларк з Університету Нью-Мексико та Стівен Кейн з Каліфорнійського технологічного інституту виступили з протилежною тезою: умови для виникнення життя у таких системах, навпаки, сприятливіші.
Проаналізувавши велику кількість парних зоряних систем, Кларк та Кейн дійшли до висновку, що дві зірки масою близько 80% маси Сонця, які обертаються на достатньо близькій відстані одна від одної, створюють майже ідеальні умови для виникнення життя на довколишніх планетах.
Зорі з масою, меншою ніж маса Сонця, є найпоширенішим видом у нашій Галактиці. Більшість екзопланет обертаються саме навколо таких зірок. Вони, однак, не створюють сприятливих умов для зародження життя, адже, щоб одержувати оптимальну кількість тепла, планети мусять знаходитись надто близько від зір, що наражає їх на згубне радіоактивне випромінювання та надто сильну гравітацію.
Коли ж дві такі зорі утворюють парну систему, поєднання їхньої енергії розширює придатний для життя простір на близько 40% та зменшує ризики, з якими стикається планета, що обертається навколо одинокої зірки. Кларк та Кейн, однак, стверджують, що не всі бінарні системи створюють сприятливі умови для виникнення життя, а лише ті, чиї зорі обертаються одна довкола одної за 10 днів або менше. Випромінювання від таких зір є стабільнішим, і довколишні планети, «почуватимуться» так, наче обертаються довкола лише однієї зірки.
Коли ж зорі бінарної системи достатньо віддалені одна від одної, орбіти довколишніх планет стають нестабільними. Вони рухатимуться неначе ривками, то прискорюючись, то сповільнюючись під впливом однієї та іншої зірки. Крім того, ці планети відчуватимуть значні температурні перепади. Іноді вони обертатимуться навколо лише однієї зірки, час від часу потрапляючи під дію згубного випромінювання іншої.
Цікавою особливістю парних зоряних систем є те, що зорі, які їх утворюють, живуть приблизно однаковий період часу. Коли ж йдеться про невеликі за розміром зірки, які витрачають менше енергії, їхній життєвий цикл може значно перевищувати сонячний та сягати 20 млрд. років.
Оскільки зірки з невеликою масою найбільш поширені в нашій Галактиці, а більшість із них замкнена у бінарні системи, шанси знайти дві такі зірки, розташовані достатньо близько одна від одної, досить значні, - стверджують Кларк та Кейн. Вчені не назвали точної кількості таких систем, проте припустили, що їх в нашій галактиці може бути приблизно стільки ж, скільки одиноких зірок, подібних на Сонце.
12.03.2013