Руско-народний театр під зарядом Ив. Биберовича кінчить в Станиславові послїдні приготовленя до вистави Лисенкової опери "Різдвяна Ніч", котра вже в тих днях буде там-же по-раз першій виставлена. Єсть то рїч таких розмірів, що против неї блїднїє все, що доси коли будь виставляв наш театр. Опера прегарна сама собою представляє однак дуже богато трудностей так в вокальній як і инструментальній части. Наш персонал театральний учився єї цілий майже рік. Різдвяна Ніч роздїлена єсть на чотири акти а пять відслон, партії сольові роздїлені в той спосіб, що партію сопранову (Оксана) співати буде п-ї Клїшевска, альтову (Одарка) п-а Радкевич, комичну меццо-сопранову (Солоха) п-ї Осиповичева, тенорову головну (Вакула) п. Ольшаньскій, тенорову комичну (дяк) п. Стечиньскій, баритонову (Чуб) п. Янович а басові (Пацюк) п. Плошевскій і (голова) п. Парадюк. Дирекція придбала до тої опери нові костюми і декорації пензля п. Ділля, декоратора театру скарбківского. День першого представленя подамо тими днями. "Різдвяна Ніч" єсть пишним артистичним гостинцем, якій наш театр підносить галицким Русинам саме в Різдвяні свята.
З Грибова пишуть до N. Reform-и: Дня 14 н. ст. грудня відбулось засїданє ради повітової, щоби ухвалити буджет на р. 1890 і порїшити, як ужити і роздїлити позичку 3000 зр., які припали в участи для грибівского повіту з тих 1,200.000 зр. З буджетом скоро упоралася рада: наложено на повіт 17% додатку. Великого клопоту завдала нам та позичка 3000 зр., щоби ратувати повіт перед нуждою задля неврожаю і посухи. Радні селяне вельми були озлоблені, що повітови дали так незначну квоту, і многі з них представили образ нужди, як тепер єсть під сїльскою стрїхою, а всї висказали обаву, що з весною 1890 р. не буде зерна на засїв і паші для худоби, та що зачнеся вчасний передновок і голод. В многих місцевостях не зібрано нї одної третої части плодів, тому селяне зредукували свою худобу о одну трету часть, продаючи єї за безцінь або ріжучи єї і переховуючи мясо в бочках на зиму. В Грибові і околици продають конї на шкіру по 2, 3 до 5 зр. Що-ж робити з сею позичкою 3000 зр., коли вже доси кільканацять громад внесли просьби до видїлу повітового о позички по 600, 800 і 1000 зр., щоби роздїлити их між селян на закупно зерна на засїв і паші для худоби. Тому рада повітова одноголосно порїшила не брати тих 3000 зр., бо се нїчого не значить, а роздїл єї поміж кілька громад озлобив-би инші і виставив-би раду та видїл на всїлякі закиди. Замість того порїшено: удатися до намістництва і видїлу краєвого з просьбою: 1) о удїленє запомоги 10.000 зр. на закупно збіжа щоби роздїлити єго між бідну і не могучу заробити для себе людність, також о зарядженє або дальше веденє робіт коло громадских доріг, щоби подати заробок людности; 2) о удїленє безпроцентової позички 25.000 зр., щоби розпозичити єї між громади на купно збіжа на засїв і паші для худоби.
Тим чином можна помочи найбіднійшій людности, але цілковито зарадити нуждї не в силї бо на се треба-би соток тисячей...
