Страх не є фашистом, ні нацистом. Та він породжує фашистів і нацистів, якщо нехтують громадянами, які його переживають і які почуваються переслідуваними у себе на батьківщині
Останнім часом дуже реальний привид блукає німецькою політикою і сіє переляк серед партій і всіх публікованих думок. Він зветься Pegida. Це слівце нічого не означає, і ще зовсім недавно його не існувало. Це акронім об’єднання «Patriotische Europäer Gegen Die Islamisierung Des Abendlandes» (P.E.G.I.D.A.), назву якого дуже легко перекласти як «Європейські патріоти проти ісламізації Заходу». Знаючи назву об’єднання, можливо, менше дивуєшся успіху його закликів. Є дуже багато європейців, яких нині непокоїть ісламізація європейських кварталів, припинення існування європейських звичаїв і навіть законів у лоні щораз чисельніших в Європі общин. Демографічна еволюція ясно дає зрозуміти, що до 2050 р., а в деяких випадках значно раніше, існуватиме багато європейських реґіонів з ісламською більшістю. В яких в демократичний спосіб зможуть застосовуватися закони та правила, які суперечать не лише європейським звичаям, але й відкидають свободу особистості та гідність жінок, християнські традиції і звичаї відкритих суспільств, які є спадкоємцями і примножувачами патримоніуму західної культури та Просвітництва. Це цінності, які призвели до появи на Заході вільних та процвітаючих суспільств на противагу неуспішним і позбавленим свободи суспільствам під пануванням ісламу. Сигнал тривоги прозвучав багато років тому. Однак європейська політика дискредитувала голоси, які застерігали проти еволюції, яка, схоже, вже є незворотною. Від Оріани Фаллачі й до Джованні Сарторі чи Роджера Скратона, усіх інтелектуалів та вчених, які наважилися застерегти супроти небезпек неінтегрованого ісламу, затаврували як ультраправих чи ісламофобів. Політична корекція діє, як безжальна цензура та інквізиція проти опису дійсності.
Pegida не породила ані більшого страху перед ісламізмом, ані більшої ксенофобії, яка була в Німеччині. Лише добилася того, що багато хто подолав страх заявляти про свій страх через присутність щораз більшої кількості іноземців і особливо мусульман в своєму регіоні. Страх бути звинуваченими у тому, що вони є фашистами, нацистами чи ксенофобами змушує багатьох мовчати. Коли цей страх не можна висловити, він породжує невдоволення. Про це знають і це використовують ультраправі, яким завжди потрібна каламутна вода, аби ловити у ній рибку. Тож вони намагаються накласти руку на почуття і громадські рухи. Натомість в традиційних політиків викликає цілковиту паніку те, що вони вважають мінним полем. Найменша ознака розуміння страху цих пересічних людей тлумачиться супротивником як недопустиме схвалення расистських принципів. Через це для багатьох політиків найлегше оголосити об’єднання Pegida просто расистським і неонацистським рухом, який слід зневажати і переслідувати. Зненацька вискочив міністр юстиції, соціал-демократ Хайко Маас і заявив, що вважає їх «ганьбою для Німеччини». І крапка. Його керівник, голова соціал-демократів і віце-канцлер Зігмар Габріель, який є більш обачним, попросив «громадян, чиїми страхами не можна нехтувати», аби вони «дистанціювалися від наці, які їх використовують». Меркель також викручується. Німеччина нині є країною з найбільшою у світі кількістю клопотань про притулок. Три роки тому їх було 19 тис. Цього року їх буде удесятеро більше. Страх не є ні фашистом, ані нацистом. Але він породжує фашистів і нацистів, якщо нехтують громадянами, які його переживають і які почуваються переслідуваними у себе на батьківщині. Європа має проблему. Та ця проблема не Pegida. Проблемою на відстані є брутальний войовничий ісламізм, який посилює свою експансію. А тут проблемою є політизований іслам, який розростається, мов чужорідне тіло. Від якого ніхто не вимагає – і він не пропонує – лояльності до західних демократій, які є найкращою організацією співжиття з усіх, які колись були.
Hermann Tertsch
P.E.G.I.D.A.
АВС, 17.12.2014
Зреферувала Галина Грабовська
23.12.2014