Місто пишно розцвіло кумачем прапорів, транспарантів, яскравими вогнями ілюмінацій. За ці дні Львів бачив багато хвилюючих сцен, багато фарб, прапорів. Але такої урочистості, такої сили народної радості, як сьогодні, місто ще не бачило.
Сьогодні незвичайне свято. Звільнений Червоною Армією Львів, як і вся Західна Україна, став радянським.
Проти міського театру, де засідали Народні Збори височить в червоних полотнищах художня конструкція, присвячена Сталінській Конституції. Поруч з великою скульптурною постаттю червоноармійця, постать щасливої звільненої жінки-матері з дитиною.
Це їй і її дітям могутня, непереможна армія великого радянського народу принесла звільнення, принесла нове, щасливе життя.
Над трибунами великий портрет натхненника звільнення народу Західної України товариша Сталіна.
Десять годин ранку. На урядовій трибуні тт. Хрущов, Бурмістенко, члени Військової Ради тт. Борисов і Кожевніков, командарм 2-го рангу Т. Тюленєв, тт. Лисенко, Хоменко, Мацько і інші. Поруч з трибунами — депутати Українських Народних Зборів Західної України. Командуючий парадом комкор тов. Голіков подає команду:
— Фронт, струнко!
І застигли вистроєні на вул. Лєгіонів колони доблесних червоних воїнів. Наступила урочиста хвилина. Командуючий Українським Фронтом командарм 1-го рангу С. К. Тимошенко приймає рапорт від командуючого парадом, вітається з бійцями, командирами і політпрацівниками частин Червоної Армії і, піднявшись на урядову трибуну, звертається з яскравою привітальною промовою до червоних воінів і до звільненого народу Західної України.
Від імені ЦК КП(б)У і Раднаркому УРСР тов. Тимошенко поздоровляє народ Західної України з звільненням від гніту польської шляхти. Ці слова народ зустрічає оплесками, захопленими вигуками "ура", "слава", на честь товариша Сталіна, радянського уряду і Червоної Армії.
Тов. Тимошенко поздоровляє червоних бійців з успішним виконанням завдань партії і уряду по звільненню єдинокровних братів Західної України і Західної Білорусії.
Від імені робітників Західної України братерський привіт і палку подяку Червоній Армії за вільне і щасливе життя передає робітник залізничних майстерень Львова тов. Головяк.
З привітальними промовами виступили також від селян Західної України тов. Гаврищук і від інтелігенції м. Львова тов. Франко.
Звуки бойового маршу лунають над містом. Почався парад частин Українського Фронту. З бойовими прапорами, урочистим маршем проходять повз трибуни незламні і побідоносні колони могутньої радянської піхоти. Народ захоплено вітає синів великого народу, які на своїх штиках принесли волю, щастя, принесли нове життя.
Мчать червоні кавалеристи. Це від них в паніці розбігалися гонористі польські офіцери. Це вони своїми гострими клинками сікли ворога. За кавалеристами повз трибуни проносяться легендарні, оспівані радянським народом, кулеметні тачанки. На зміну їм поспішає моторизована піхота. Громихаючи по брукові проходить артилерія, грізною лавиною просуваються могутні танки.
Важко передати радість вільного народу. Таку силу, таку могутність народ Західної України бачить вперше.
Вигуки: "Слава червоним бійцям!", "Слава маршалові Ворошилову!", "Великому Сталіну — слава!", зливаючись з могутнім грохотом танків, звучать грізним застереженням для ворогів.
Парад продовжується дві години.
Пройшли останні колони червоноармійців. Величний парад воїнів Країни Рад закінчений. І ось вулиця Легіонів заповнюється бурхливою повіддю торжествуючого народу. Попереду молоді, життєрадісні залізничники.
Трудящі радянського Львова вийшли на вулицю продемонструвати свою силу, волю і готовість до боротьби за радісне, щасливе життя. На вулицях могутньо залунав голос звільненого народу, справжнього господаря своєї землі. Демонстранти несуть великі портрети Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна, членів Політбюро ЦК ВКП(б), товаришів Хрущова, Тимошенка. І хоч на вулиці похмуре небо, накрапає дощ, сьогодні якось світло, тепло і радісно.
Перше слово палкої подяки і синовної любові вільні громадяни звертають до того, хто дав їм щастя — до великого Сталіна. Це дороге ім'я у всіх на устах.
— Хай живе натхненник звільнення Західної України наш дорогий Сталін!
— Привіт великому Сталіну!
Кожна колона — це яскрава картина, як народ любить і вміє святкувати свою перемогу.
Ось ідуть робітники і робітниці кондиторської фабрики "Бранка". На великому червоному полотнищі написано: "Хай живе Радянський Союз — соціалістична батьківщина трудящих всього світу". Дві жінки несуть великі портрети Леніна і Сталіна. В багатьох на руках діти. Між прапороносцями йде щаслива мати. Бона везе в колисці сина і разом з товаришками співає радянських пісень. Поруч з убіленими сивиною дідусями йдуть юні громадяни.
Йдуть металісти, банківські працівники, нафтовики, трамвайники, трудова інтелігенція. На вулиці з'являються святково прикрашені грузовики з радісною дітворою. Вони співають пісню про Сталіна.
В своїх лозунгах трудящі Львова одностайно схвалюють рішення Народних Зборів про встановлення на території Західної України радянської влади, про приєднання до Радянської України, про конфіскацію поміщицьких земель, про націоналізацію банків і великої промисловості.
Трудящі йдуть з високо піднятою головою, спокійні і впевнені в своє майбутнє, готові до боротьби за нові перемоги.
Це була яскрава, хвилююча демонстрація трудящих радянського Львова. Безпереривним потоком повз трибуни йшли все нові і нові колони демонстрантів.
В демонстрації взяло участь понад 200 тисяч чоловік.
(РАТАУ).
