Ми на млині Аксельбрада. Тепло знайомимось з членом робітничого комітету. Скромна людина невеличкого росту.
— Ви яку роботу тут виконуєте? — запитуємо ми.
— Я новий керівник млина.
— Керівник?
— Так — радісно посміхнувся Т. Шефер Франц. — Керівник млина.
— Як тільки спалахнула польсько-німецька війна, власник млина втік і довелося мені, як спеціалістові, разом з робітничим колективом взятись за налагодження виробниіцтва.
— Великих руїн завдала війна. На території млина впало 5 бомб і багато снарядів.
— Але жоден робітник в цей страшний час не залишав народного добра, всі як один були на свому посту. Над нашими головами вибухали бомби. Під градом куль доводилось гасити пожежу. По-геройському виконували завдання наші робітники.
Ввесь час я не залишав млина. Доводилось ночувати тут, а зі мною були найкращі наші люди, робітники млина тт. Вінчура, Грещук, Подольчак, Гатесдінер, Хомик і Бабала.
Коли озвірілі ворожі елементи кинулись грабувати млин, з зброєю в руках відстояли ми народне добро. Зусиллями робітничого колективу ми врятували 5 вагонів борошна, 180 вагонів жита і 80 пшениці.
Коли на вулицях Львова загриміли танки Червоної Армії, ми відразу взялись за впорядкування виробництва, а на другий день млин розпочав переробляти збіжжя.
Зараз ми працюєм по-новому. Млин працюв на повний хід. Пла-нуємо зробити деяке переобладнання млина. Найближчим часом думаємо млин електрифікувати. Переробимо також збіжжеві силоси. Наш млин матиме модерне обладнання.
Робітничий колектив заводу любить свого керівника, народного інтелігента. Вони разом готують гідні подарунки наступним виборам до Українських Народних Зборів, гідні подарунки 22-ій роковині Великої Жовтневої Соціалістичної Революції в СРСР.
— Воля наших робітників — каже товариш Шефер Франц — бути в єдиній сім'ї братніх народів великого СРСР. За це всі ми, як один будемо голосувати.
Я. Галан.
