Памяті Романа Сембратовича.
Пропамятна книга у 50-ліття української державної ґімназії в Перемишлі (1888—1938), що вийшла минулого року, принесла нам побіч інших цінних споминів з того часу також цінну згадку п. І. Заяця, присвячену памяті Романа Сембратовича, одного з найбільших наших публіцистів, що передчасно помер 1906 р. А що память про нього у нашому громадянстві дещо забувається, годиться про Покійного згадати, бо є за що тай треба таки пригадати.
Нагадаю тільки три діла з його життя.
Перше було здійснення мрії його життя, щоб створити вільну трибуну для висвітлювання української справи перед світом. З цією метою він став редаґувати 1903 р. перший український орґан у нім. мові у Відні: "Ruthenische Rеvue" і редаґував його до останніх днів свого життя. У цьому орґані він порушував важніші події нашого життя: в першу чергу політичні і далі містив статті і замітки про нашу культурну працю, літературу, науку і мистецтво.
Друге змагання Романа Сембратовича було те, щоб ширший світ познайомити з життям української нації в більшій публікації і з цією метою він видав у 1905 р. розправу під наголовком: "Das Zarеntum im Kampfe mit der Zivilisation". В цій праці він представив російсько-українські відносини та опрокинув лєґенду про славянську взаємність і єдність російського народу від Карпат аж по Ураль. При цьому він підніс вагу та значіння української справи для наладнання міжнародніх та міждержавних відносин на сході Европи.
Крім того всього Сембратович зложив дуже цікаву анкетну збірку визначних учених і політиків західної Европи про їх думку на царський указ проти українського слова з 1876 р. Ту анкету він опублікував у 1905 р. в розправі під наголовком: Das Urteil der еuropeischen Kulturwelt uber Ukas vom Jahre 1876.
Наше громадянство старше, зперед трицяти і більше років, пригадає собі певно ті часи, як Роман Сембратович, наш сміливий публіцист, ломав перші леди, щоб пролити вікно до світової преси і пустити у світ вісти про життя українського народу. Тоді його матеріяльно піддержували наші посли Василь Яворський і Юліян Романчук, як також визначніші наші громадяни.
А третя справа, яку хочу піднести, це те, що при кінці 1905 р. заснував був Роман Сембратович разом з проф. Томою Масариком, німецьким послом Кронаветтером і публіцистом Бруннером у Відні політичне товариство під наг. "Nationalе Autonomie", що поставило собі за ціль поширювати ідею перебудови Австрії на основі автономії народів.
Отсі діла незвичайно талановитого та ідейного українського публіциста Романа Сембратовича для добра рідного народу є дійсно гідні доброї памяти серед живих і будучих поколінь.
18. VІІІ. 1939.
Д-р Кость Левицький.
