Полемізуючи з вшехпольським орґаном в справі виборчої реформи, пише між и.: „Не припускаємо, аби Słowo polskie не знало, чим є національна курия;отже, коли пускає в сьвіт поголоску про утворенє її, то сьвідомо минаєть ся з фактами. Коли Українці вибирати муть українських членів краєвого видїлу й українських членів соймових комісий самі, то се так далеке від національної куриї, як далекий е ще час, в якім народова демократия правити ме краєм. Національні куриї полягають на тім, що в національних справах не можна ухвалити жадного закона без згоди двох курий, які радять і голосують окремо. Чи вибір українських членів краєвого виділу і соймових комісий самими Українцями, оправдує погляд Słow-а polsk-ого, що тут ходить про національні куриї, най кождий сам відповість".
Про „воєнну трівогу на росийській границі“ і про орґанізованє опору в Галичині та Буковинї пише Zeit між и. отеє: 3 Галичини доходять вісти, що тамошне населенє остає безнастанно в трівозї перед росийською війною. Які погубні наслїдки спричинює се в господарстві —про те говорили ми вже кілька разів. Від якогось часу бачимо нове явище: Цїле галицьке населенє, Поляки й Українці, орґанізують всіх здібних до оружя і неналежних до війска, щоби бути готовими на випадок війни з Росиєю. Парляментарні посли, що вертають з Галичини й Буковини, розповідають про загальне одушевленє населеня. По містах і селах звернена цїла увага на війну та зорганізоване оружної сили проти росийського ворога. У Поляків поступили вже сі приготованя дуже далеко, хоча, про узброенє не подають нїяких вістий. Але й серед українського населеня Галичини та Буковини захоплює орґанїзацийний рух чимраз ширші маси. На війскових площах і инших відповідних місцях можна бачити віддїли цивільних, що виконують війскові вправи. У Поляків думка про оружний опір приняла ся у всїх верствах населеня, крім консерватистів; навіть полїтичні партиї беруть участь в орґанїзаторській працї. Розумієть ся, що сей рух серед австрийських Поляків стрічаєть ся з найбільшою симпатиєю (?!!) Поляків закордонних. Що якраз населенє росийської Польщі находить ся в станї пристрастного зворушеня — се звісно. Рух поміж Українцями ограничаєть ся покищо виключно на простір монархії. На росийській Україні можна сконстатувати лиш поодинокі незначні симптоми заворушеня. Хоча дещо вказує на се, що напруженє між обома державами зменшаєть ся, то одначе воєнна трівога по обох боках границї не тільки що не устає, але навпаки ще росте в останних днях. Причиною сего — війскові зарядженя по однім і другім боцї кордону, котрих до того часу не знесено
