Нарешті! Здійснилося! Сьогодні депутати Верховної Ради проголосували за зміни до Закону України «Про регламент ВРУ», які спрямовані на боротьбу з «кнопкодавством». Сприймаю це і як особисту перемогу, адже боровся з цим явищем близько 10 років. Як тільки виникло голосування всупереч Конституції «і за того хлопця», то відразу взявся до боротьби з цим злом. Бо вважав і вважаю, що «кнопкодавство» - це ознака нищення українського парламентаризму і демократії. Політична верхівка показує приклад суспільству. І цей приклад може бути позитивний, а може бути негативний. Українська політична еліта роки показувала негативний приклад: нехтування законами і безкарності. Відповідно, таке ж ставлення до законності прищеплювалося і суспільству.
Не будучи депутатом, а, перебуваючи в статусі громадського діяча і політичного експерта, маючи змогу брати участь в телевізійних ефірах, п'ять років ловив політиків і примушував їх у прямому ефірі клястися перед телекамерами, що вони більше не порушуватимуть Конституцію, та голосуватимуть особисто. Вони обіцяли. І брехали… Я вимагав такої обіцянки і у лівих, і у правих, і у провладних, і у опозиційних. Обіцяли і брехали і ті, і ті.
Тоді я дав слово собі, коли стану депутатом, то нікому не віддаватиму своєї картки, і ніколи не голосуватиму за інших. І п'ять років тому, ставши народним депутатом, я відразу з цього приводу мав конфлікт зі своїми ж політичними союзниками. Спочатку на засіданні групи «Народна Самооборона» (18 чол.) не знайшов жодного голосу підтримки боротьбі з «кнопкодавстовм», потім на першому ж засіданні фракції НУНС (а це 72 людини), також мене ніхто не підтримав в ідеї персонального голосування. Всі здавали картки. За такою ж схемою діяли і в дружній фракції БЮТ. Мені знадобилося кілька років переконувань, звертання до сумління перед тим як нарешті справа зрушила. Нарешті за півтора роки до виборів ще троє депутатів: Юрій Стець, Юрій Гричак та Віктор Матчук забрали свої картки і з тих пір ніколи не порушували персонального голосування. Згодом до боротьби з «кнопкодавством» долучилися мас-медіа та громадські організації. Тиск став сильнішим. Ще кілька депутатів спробували голосувати самостійно. Зрештою ,десь за півроку до виборів вже обидві опозиційні фракції БЮТ і НУНС прийняли рішення про персональне голосування. Хоча, на жаль, на практиці і не дотримувалися його…
У Верховній Раді цього скликання ідея персонального голосування стала предметом боротьби всієї опозиції, які проявили єдність в цьому питанні. «Удар» проявив ініціативу в блокуванні сесійної зали, за що йому честь і хвала. «Батьківщина» і Свобода» теж підключилися до блокування. Ідея була донесена до суспільства і переважна частина людей усвідомила, що «кнопкодавство» - це зло і порушення закону. У Партії регіонів просто не лишилося іншого вибору, як відступити і погодитися на персональне голосування. Перемога! Вважаю, що це більша, аніж невеличка технічна перемога опозиції. Звісно, Партія регіонів зможе забезпечити собі успішні голосування як посиленням внутрішньої дисципліни, так і вербуванням «слабкодухих» елементів в опозиції (типу славнозвісних Табалових) або розконсервуванням своїх «сплячих агентів». Але це набагато більша перемога - перемога суспільства! Ще раз підкреслюю, політики мусять показувати позитивний приклад нації. І суспільство примусило політиків слідувати Конституції. Вважаю, це спільною перемогою і громадських організацій, і мас-медіа, які «педалювали» цю тему, і політичної опозиції, яка, зрештою, зробила боротьбу з «кнопкодавством» елементом боротьби з владою. Радий тому, що в цій боротьбі за очищення парламентаризму є і мій посильний внесок.
