Невиправні оптимісти вважають, що навіть найгірші речі в житті мають хороший бік. Свій позитив мала навіть одна з найжорстокіших епідемій в історії людства: чорна смерть у середньовічній Європі. Масштабна пандемія, що лютувала в період між 1347-1351 роками, забрала життя 25 млн. людей, тобто 30-50 % населення Європи. Проте вже наступні покоління стали значно здоровішими, – розповідає американський антрополог у журналі «PLoS ONE». Рівень смертності – знизився, а люди стали жити довше, ніж до епідемії, – доводить аналіз скелетів з середньовічних лондонських кладовищ.
Дослідження засвідчує: ті покоління, що жили після пандемії чуми, загалом були здоровішими, ніж ті, хто жив раніше», – пояснює Шарон Н. Девіт з Університету Південної Кароліни (Колумбія, США). Антрополог вивчила майже 600 скелетів із цвинтарів Лондона й проаналізувала тривалість життя їхніх власників. 464 скелети були поховані на трьох кладовищах, які використовували до пандемії чуми, а 133 – на цвинтарях, які почаили використовувати вже після неї. Науковець визначила ризик смерті та шанси пережити хворобу. Так, вона змогла порівняти, яким було здоров'я тогочасних лондонців.
Результат: вибірковий аналіз тканин після 1350 року засвідчив, що серед померлих було значно більше літніх людей – як у віці за 50 (такого віку зазвичай досягали ті, хто жив до хвороби), так і за 70. Дані дають змогу припустити: тривалість життя після чорної смерті зросла, – пише Девіт. Загалом ризик смерті після середньовічної чуми знизився. Відповідно, стан здоров'я людей поліпшився – принаймні, окремих вікових груп. Результати дослідження демонструють різні аспекти впливу інфекційних захворювань, один із яких полягає в тому, що вони змінюють структуру здоров'я та демографії цілого населення і в коротко-, і в довгостроковій перспективі. Попередні дослідження доходили аналогічних висновків, але передусім ґрунтувалися на письмових документах.
Вагомий чинник позитивних змін після чуми, зазначає дослідниця, – покращення харчування. Переживши епідемію, люди почали витрачати більше грошей на їжу. Зокрема, вони стали більше споживали високоякісного пшеничного хліба та свіжого м'яса замість засоленого, як було прийнято до хвороби.
Але що безпосередньо спричинило ці зміни? Чи вони результат селективності епідемії? Чи справді чорна смерть через біологічні фактори зробила слабких людей, які пережили хворобу, не такими вразливими? Чи навпаки: населення стало здоровішим після епідемії, бо почало поліпше харчуватися? Відповідь на ці запитання мають дати наступні дослідження.
Чума – одна з найвідоміших і найстрашніших інфекцій в історії людства, вона приходила у вигляді численних епідемій і пандемій. Викликає хворобу бактерія Yersinia pestis (чумна паличка). Головні носії патогена – щурі, але загалом він може інфікувати більше 200 ссавців, включно з собаками й котами. Винуватцями багатьох спалахів чуми, окрім щурів, були блохи. Комахи, що п’ють кров, ставали посередниками при передачі інфекції від пацюка до людини. Крім того, легенева чума, як і бубонна (найпоширеніші форми хвороби) передається й повітряно-крапельним шляхом. Септична чума, що розвивається у випадку занедбання бубонної, та перервана чума, є, радше, невинними формами інфекції. Навіть сьогодні трапляються поодинокі випадки хвороби.
Велика пандемія, що спустошила Європу в середині XIV-го ст., також відома як «чорна смерть». Тоді померло близько 25 млн. людей – принаймні, третина населення: передусім літні люди та ті, хто терпів сильні фізичні навантаження, мав слабке здоров'я. Первинний спалах чуми відбувся, ймовірно, в Азії. Звідти через торгівельні шляхи хвороба поширилася на всю Європу. Проте довго залишалося непевним, чи наступає чума через Yersinia pestis. Генний аналіз (у тому числі й жертв чуми) встановив: збудник чуми 1347-1351 рр. був не тільки предтечею більшість сучасних штамів. Пандемія стала історичною подією, вона запровадила та поширила предка всіх актуальних штамів чумної палички, небезпечних для людини.
12.05.2014