З сього приводу вважаємо зa відповідне сказати кілька слів про житє й діяльність людини, яка з півсотні лїт віку свого віддала всю сьвідому часть житя свого на громадянську дїяльність. В молодости своїй д-р Трильовський прилучив ся до того напряму серед нашої суспільности, який пропаґував Драгоманів з Франком і Павликом, і коли в 1890 р. сей напрям зорґанізував ся в радикальну партию, він став одним з найвизначнїйших дїячів її. Його аґітаторській рухливости завдячує партия здобутє Покутя, де найсильнїйше держить ся й доси; він був тим, що все різко зазначував ідейні ріжниці між радикальною партиєю й иншими українськими партиями. З початком 1900-их років д-р Трильовський почав пропаґувати ідею орґанїзациї селянства в пожарничо-ґімнастичні дружини "Сїчи", щоби таким чином новочасні культурні потреби села звязати з нашими історичними традициями. І справдї, за короткий час зорґанїзував д-р Трильовський в "Сїчи" ціле Покутє, а хоч в 1903 р. впали на орґанїзацию важкі переслїдуваня, які відбули ся також судовим процесом проти нього і засудом, одначе орґанїзация не впала, тільки почала розширяти ся по цілім краю. Правда, як духова дитина д-ра Трильовського орґанїзация "Сїчий" не могла знайти апробати всеї нашої суспільности, а при тім взагалї така орґанїзация переростає сили і здібности одиниці. І ми бачимо, як "Сїчи" починають повставати незалежно від орґанїзациї д-ра Трильовського, в звязку з орґанїзациєю "Сокола". Але спопуляризованє ідеї "Сїчий" і введенє її в житє все остане його заслугою. Як полїтичний дїяч належить д-р Трильовський до людий, в яких характері лежать "канти" і в яких ті "канти" ніколи не стирають ся. Ті "канти" роблять йому противників не тільки в инших партиях серед обставин, серед яких инші провідники радикальної партиї тїшать ся прихильністю, але також і в його власній партиї; ті "канти" спричиняють, що "в гору, на державних мужів" виростають инші провідники радикальної партиї, а він все остає "аґітатором Трильовським". Але ті "канти", роблячи його полїтично "неможливим" (чи-раз і нам приходило ся і то дуже рішучо — виступати проти нього), з чисто людського становища роблять його симпатичним, сьвідчать про великий запас молодечого ідеалїзму і завзятя, який він зберіг до пів сотнї лїт житя свого. Тай взагалї д-р Трильовський, хоч весь вік "промарнував" на аґітаторській праці серед селянства в одній з найтемнїйших кутів нашого краю (кажемо: "промарнував", бо зі становища індівідуального розвитку інтелїґентної людини є се справдї марнованє), одначе зберіг такий круг духових інтересів, який знайти не в кождого з наших людий в його віці. Істория національних і суспільних рухів, полїтичні науки, штука, красне письменство, — все те його інтересує, і нераз застанеш його в книгарнї, як переглядає виданя, на які його товариші в полїтичній дїяльности анї не подумають звернути увагу. Все те сьвідчить, що людина звязана з житєм і стараєть ся укріпити ті звязки. Ще одна подробиця: Як богато з наших учених, полїтиків, економістів і т. п., д-р Трильовський в молодости писав — поезиї. І не лише в молодости. Орґанїзуючи "Сїчи", він утворив для нас ряд пісень, з яких одна-друга може й народною піснею стане. І нераз маєть ся вражінє, що сей 50 лїтний чоловік все молодий, молодший від значно молодших від себе. Нехай-же йому ще довгі лїта співає в душі пісня "юних днїв — днїв весни"...
09.05.1914