Стрес – заразний. Достатньо тільки помітити іншу людину, що зазнає стресу, щоб власне тіло почало виділяти гормон стресу кортизол. Про це свідчать дослідження, проведені в межах великомасштабного проекту департаменту Тані Зінгер з Інституту когнітивних і неврологічних наук імені Макса Планка та Клеменса Кіршбаума з Технічного університету Дрездена. Емпатичнй стрес найчастіше виникає тоді, коли спостерігача й особу, що переживає стресову ситуацію, пов’язують романтичні стосунки, а стежити за подіями доводиться через скло. Але навіть коли незнайомців показують на екрані, деякі люди сильно насторожуються. Сучасне напружене життя зумовлює те, що система охорони здоров’я не може нехтувати стресом, спричиненим емпатією.
Спостерігаючи за напруженою ситуацією, в якій опинилася людина, можна зазнати стресу.
Стрес – один з найважливіших хвороботворних агентів. Він зумовлює психологічні проблеми: вигорання, депресію та тривогу. Навіть ті, в кого життя відносно спокійне, постійно контактують з людьми, які не дають раду з сильним навантаженням. На роботі чи на телебаченні: хтось завжди переживає стрес, який впливає на оточення не тільки емоційно, а й фізично – він підвищує рівень гормону стресу кортизолу.
«Факт, що можна виміряти емпатичний стрес через виділення секреції гормону, захоплював», – розповідає Вероніка Енгерт, одним з провідних авторів експерименту. Особливо, якщо врахувати, що в багатьох дослідженнях не вдавалося активувати стресову систему безпосередньо пережим досвідом. Отже, емпатична реакція на стрес може бути незалежною («замінник стресу») або пропорційною («вірус стресу») стосовно реакції активних суб'єктів. «Це означає, що існує можливість перенести реакцію на стрес від того, хто його переживає, на того, хто за нею спостерігає».
В процесі тесту на стрес піддослідні мусили впоратися з важкими арифметичними задачами та співбесідою перед прийомом на роботу, а два гіпотетичних аналітики оцінювали їхні успіхи. Тільки 5 % учасників дослідження не втратили спокій, у всіх інших зафіксували значне підвищення рівня кортизолу. Загалом у 26 % спостерігачів, які безпосередньо не зазнавали ніякого стресу, рівень гормону кортизолу також зріс. Ефект був особливо сильний, коли спостерігача й потерпілого пов’язували стосунки (40 %), але й коли йшлося про абсолютно незнайому людину, фізіологічно стрес зріс у 10 % спостерігачів. Значить, емоційна прихильність не є необхідною умовою для емпатичного стресу.
В випадках, коли спостерігач міг стежити за розвитком подій безпосередньо, кортизол виділявся у 30 % випадків. Проте: коли стрес-тест мерехтів на екрані, 24 % глядачів зазнавали стресу. «Ми довели, що навіть ТВ-передачі, які демонструють страждання інших, переносять напругу й стрес на того, хто їх дивиться», – говорить Енгерт. – «Стрес як вірус має величезний потенціал».
Стрес – серйозна проблема особливо тоді, коли стає хронічнм. «Гормональна відповідь на напруження зумовлена еволюційно. Коли наражаєшся на небезпеку, хочеться, щоб і тіло реагувало збільшенням гормону», – пояснює Енгерт. – «Але постійне підвищення рівня кортизолу – погане. Від нього погішується робота, наприклад, імунної системи й нервових клітин». Від потенційно шкідливих наслідків емпатичного стресу особливо страждають люди, що задіяні в професіях, які покликані допомагати людям та родичам тих, хто зазнав тривалого стресу. Адже той, хто постійно бореться з болем та напругою інших, зазнає підвищеного ризику самому стати їхньою жертвою.
Все ж одне упередження результати дослідження спростували: чоловікам та жінкам однаково властива здатність до емпатичного стресу. «Згідно з опитуваннями, жінок вважали чуйнішими, ніж чоловіків. Досі в жодному експерименті, який використовував би об’єктивні біологічні фактори, не могли це ні довести, ні заперечити». Майбутні дослідження покажуть, як саме стрес передається і як можна зменшити його негативний вплив на суспільство.
30.04.2014