Самотність робить не тільки нещасливим, але й старим. Принаймні Африканського сірого папугу. Якщо птахи живуть без представників свого виду, кінці їхніх хромосом зменшуються швидше, а це ознака прискореного старіння. Факт констатують австрійські ветеринари, які провели експеримент на птахах. Такий самий ефект самотність має і на організм людини, – діляться вони припущеннями в інтернет-журналі «PLoS ONE».
Самотність спричинює не лише душевні страждання, але й передчасну старість.
Щоразу, коли клітина в процесі поділу копіює генетичний матеріал, кінці її хромосом - так звані теломери - стають дещо коротшими. Коли вони стають надто короткі, клітини перестають ділитися, організм старіє і, врешті-решт, помирає. Отже. теломери – молекулярний маркер старості.
Низка досліджень продемонструвала, що до прискореного скорочення теломер призводить стрес. Однак чи пов’язане скорочення їх кількості з соціальною ізоляцією, досі не досліджували. Щоб розкрити такий взаємозв’язок Деніз Айдінонат і її колеги з Університету ветеринарної медицини Відня дослідили теломери африканських сірих папуг. Ці птахи – соціальні істоти, і тому тяжко страждають, коли залишаються без компанії.
Зразки ДНК вчені отримали внаслідок звичайних обстежень папуг у ветеринарній клініці. Власники птахів надали дослідникам інформацію про умови, в яких живуть їхні улюбленці. Айдінонат порівняла довжину теломер птахів, що живуть в ізоляції, з їх довжиною у птахів, що мають співмешканців – представників свого виду.
Не здивувало, що теломери старших тварин були коротшими, ніж молодих. Але самотність також відіграла значну роль: птахи, що живуть самі, мають набагато коротші теломери в порівнянні з тими папугами, які мають компаньйонів. Цей результат, на думку вчених, можна перенести й на людину: «Дослідження показали, що надмірний стрес і соціальна ізольованість зумовлюють скорочення теломерів людини», – розповідає Дастін Пенн з Університету ветеринарної медицини Відня. Як доказ, він наводить такий приклад: самотні й недоглянуті діти з дитячих будинків мають коротші теломери, ніж їхні однолітки, що виросли в здоровому соціальному середовищі.
З іншого боку, надлишок контактів також може напружувати: експерименти на мишах доводять, що перенаселеність у помешканні спричиняє стрес. «Отже, отримані результати свідчать, що обидві крайності соціального спілкування впливають на довжину теломерів», – підсумовує Пенн. Вплив на здоров'я та життя скорочення теломер потрібно зараз вивчати детальніше. В майбутньому довжина теломер може бути індикатором стресу, з яким стикалася протягом життя людина.
11.04.2014