Незважаючи на те, що викиди парникових газів з року в рік продовжувають зростати, вже понад десятиліття глобальне потепління неначе застигло, що викликало безліч гіпотез та дискусій. Одна з таких гіпотез належить астралійським науковцям, які стверджують, що наразі в глобальному потеплінні триває пауза, а її причиною є аномально сильні пасати (стійкі вітри, що дмуть у північній півкулі з північно-східного, а в південній з південно-східного напрямку та відділені між собою безвітряною смугою вздовж екватора) в Тихому океані, які переносять тепло з атмосфери в морські глибини.
Сильні пасати передають атмосферне тепло океану і, таким чином, тимчасово, доки десятирічні тихоокеанські коливання в негативній перебувають в негативній фазі, сповільнюють глобальне потепління.
Те, що після 2000 р. середньорічна глобальна температура перестала зростати, спричинило спекуляції, неначе глобального потепління взагалі не існує. Насправді й у минулому підвищення температури також відбувалося нерівномірно: між 1940 і 1970 роками, для прикладу, воно дало про себе знати ледь-ледь, а з 1975 по 1985 різко прискорилось.
Метью Енгланд і його колеги з Університету Нового Південного Уельсу (Сідней, Австралія) детально дослідили останню паузу в підвищенні температури на Землі, яка почався на рубежі тисячоліть і триває донині. Насамперед їх цікавило, яку роль у ній відіграє світовий океан.
«Вчені вже давно припускали, що океан поглинає тепло й сповільнює зростання температури, але механізм цього процесу залишався незрозумілим», – розповідає Енгланд. Нещодавня доповідь Міжурядової групи експертів з питань змін клімату вже зазначала це поглинання тепла океаном як найбільш ймовірну причину призупинення потепління. Найважливішим тут є те, що останні два періоди «паузи» збіглися з фазами, коли так звані десятирічні тихоокеанські коливання (довгострокові періоди потепління/похолодання середньої температури в Тихому океані, що чергуються кожних 20-30) були у холодній фазі, – пояснюють учені.
Подібно до Ель-Ніньйо, ці періодичні зміни клімату впливають на схему циркулювання вітру й на температуру води в Тихому океані. Їх позитивній фазі властиві тепла тропічна частина Тихого океану й слабкі пасати, а негативній фазі – прохолодний океан і сильні пасати. За допомогою комп’ютерної моделі Енгланд та його колеги досліджували, чи це може вплинути на буферний ефект Тихого океану й викликати перерву в потеплінні. За даними 1990-их років над Тихим океаном дули незвично сильні як для негативної фази коливань пасати. Відтворивши їх на комп'ютерній моделі, Енгланд і колеги дійшли висновку, що такі пасати посилили як екваторіальні поверхневі потоки, так і потоки, що переносять теплу воду на глибину, а холодну – на поверхню. Таким чином, температура на поверхні східної частини Тихого океану знизилася, а маси води на глибині від 125 метрів почала поглинати дедалі більше тепла.
Дослідження на комп’ютерній моделі показало, що цей механізм цілком може сповільнювати глобальне потепління. Зокрема, вчені вирахували, що у такий спосіб глобальна температура мала б знизитися на 0,1 – 0,2 градуса за Цельсієм. Це, отже, може пояснити паузу в потеплінні, що триває з 2001 року.
Проте приводу розслаблятися немає, – наголошують учені. Адже негативна фаза тихоокеанських коливань закінчиться в найближчі кілька років. Це означає, що пасати послабшають, і рух води в океані знову нормалізується. Тоді зміна клімату швидко набиратиме обертів і, як попереджає Енгланд, «ми зрозуміємо, що таке раптове потепління».
12.02.2014