Сонячний Майдан

Всі погодяться, що Сонце має великий вплив на нашу поведінку. Для прикладу, ми не беремо зі собою дощову парасольку в сонячну погоду, у спеку здебільшого п’ємо пиво, натомість горілку вживаємо, коли сонячні промені згасають або взагалі відсутні. Таких прикладів можна навести багато, але вони не дадуть нам уяви, наскільки сильний вплив на нас має Сонце.

 

Сонячні  промені – і це відомо зі шкільної лави – у визначальний спосіб впливають на процеси у живій природі. Але на Сонці, як і скрізь, є плями, розміри і кількість яких визначають рівень активності світила, тобто потужність випромінюваних ним електромагнітних коливань широкого спектру, частково невидимих оку. Активність носить періодичний характер, і її максимуми повторюються через кожні 9-11 років, тому точно передбачити їх неможливо, і це вносить додаткову непевність у наше життя. Як виявилось, у час таких максимумів, крім всього іншого, змінюється і психіка людей, вони стають надмірно збудженими, їхня поведінка стає значно активнішою, мало контрольованою свідомо, часом навіть агресивною.

 

 Коли би ці впливи сонячної активності поширювалися лише на особливо чутливі особистості, то це була би не велика біда. Але, власне, біда в тому, що збудження поширюються на всіх поспіль, і маси людей починають шукати вихід для  надміру своєї енергії. Цей факт у незаперечній формі був встановлений професором Олександром Чижевським в 1915-1919 роках на підставі ретельного вивчення статистичних матеріалів. У 1918 році в Москві і в 1920 році в Стокгольмі він захистив докторську дисертацію "Дослідження періодичності всесвітньо-історичного процесу". У ній він показав, наскільки сильно впливає сонячна активність на суспільну поведінку людей. Як один із прикладів такого зв’язку він наводив факт, коли в лютому 1917 року поява великої сонячної плями на Сонці призвела до негайного збурення петроградських низів і започаткувало революційні події того року й у наступні роки.

 

Знаючи, про що йдеться у згаданій дисертації,  можна припускати, що й інші революції та повстання починалися у періоди великої сонячної активності. Для перевірки цієї гіпотези можна порівняти наявні графіки поведінки Сонця з хронологічними таблицями світової історії.

 

Деякі порівняння даються нижче, але наперед треба зазначити, що правдивими причинами всіляких революцій, повстань, масових виступів та інших неординарних подій є невдоволення людей своїм соціально-економічним станом. Але причини для незадоволення є завжди, а люди піднімаються для протесту лише тоді, коли сонячна активність спонукає їх переходити від покірливого терпіння до рішучих дій. І такі бурхливі вибухи протестів стаються часом незрозумілими для сучасників і несподіваними для "професійних" революціонерів, як це було, наприклад, з Лютневою революцією у Росії. Фактично її розпочали експансивні домогосподині, обурені тим, що через чиюсь недбалість до крамниць не завезли хліба, а п’яні балтійські матроси, яким море стало по коліна, з радістю їх підтримали.

 

Але заворушення стаються не при кожній сонячній активності і не в усіх країнах світу нараз (хоча були такі роки, коли в Європі революції та повстання ставалися майже всюди). Як приклад, можна навести відомий в Україні 1648 рік, коли заворушення прокотилися також і по цілій Європі, і 1848 рік, відомий як «Весна народів». Тим не менше, є народи, серед яких більшість складають врівноважені та відпорні супроти зовнішніх впливів люди, а є народи, у яких переважають люди емоційні. Це генетика і, можливо, також рівень культурного розвитку.

 

Отож, давайте порівняємо графіки сонячної активності з хронологією революцій і повстань. Читачі самі можуть доповнити надані нижче факти збігів, бо за браком місця в короткій публікації і через недостатнє знання історії автором вони подані, напевно, не всі.

 

 

 

Почнемо з максимуму сонячної активності в роках 1771-1772 .  В цей період по Україні прокотилася Коліївщина (1768), а в Росії почалося повстання Пугачова (1773-1774).

 

Під час наступного максимуму в Європі панував відносний спокій, але в Америці з його наближенням в англійських колоніях вибухнула війна за незалежність і тривала поки на Сонці тривали  бурі (1776 -1783).

 

Велика Французька революція відреагувала на сонячну активність своєчасно, але збуджені маси не могли вгамуватися довгі роки  (1789-1794).

 

Наступні два сонячних цикли були відносно спокійними, але при максимумі 1830-го року у Франції вибухнула нова революція, так звана Липнева, а в Бельгії вона закінчилася проголошенням незалежності. Тоді ж поляки повстали проти російського царату, хоча, здавалось би, тоді їм ще нічого не бракувало (власний сейм, військо, грошова система тощо).

 

Черговий максимум стався швидше, ніж звичайно, і під час його, здається, нічого особливого не сталося, зате максимум 1848 року перетворив цілу  Європу на справжній паровий котел, коли революції в Італії, Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині, Румунії вирували водночас. Щоравда, в Росії було тихо, вона ще чекала свого часу.

 

 

 

В наступні сто років під час максимумів сонячної активності можна відмітити такі події:

 

1860 – початок повстання Гарібальді на півдні Італії, 1861 р. – 11 штатів США заявили про свою сецесію, чим спровокували громадянську війну.

 

1871 – вибух чергової революції у Франці, Паризька комуна.

 

1905 – перша революція в Росії.

 

1917-1918 – друга революції в Росії, а також у Німеччині й Австро-Угорщині.

 

1938-1939 – агресивно політика Німеччини супроти сусідів, початок Другої світової війни. Це не революція і не повстання, але велике збудження у німецькому суспільстві, напевно, сприяло авантюрам "біснуватого".

 

 

Недавні події другої половини XX століття підтверджують зв'язок революційних подій з максимумами сонячної активності дуже добре:

 

1956 – революція в Угорщині.

 

1968 – революція в Чехословаччині.

 

1980-1982  - революційні події у Польщі.

 

1990-1991 – революційні події по цілій Східній Європі,  які призвели до розпаду СРСР.

 

2001-2003 – серія гучних терактів (США, 11 вересня 2001 року; Росія – Дубровка, метро "Рижская" тощо), війни в Афганістані і Іраку. На спаді активності Сонця почалася Помаранчева революція і, можливо, через це не мала виразно агресивного характеру.

 

Показані збіги вражають, але кожна теорія є справедливою лише тоді, коли вона допомагає передбачити події. Скористаємося передбаченнями поведінки Сонця, які роблять відповідні служби NASA  (графік нижче).

 

 

З наданого малюнку видно, що максимум сонячної активності прогнозувався вченими на поточний час, а до того сподіватися на бурхливі масові протести було марно. Тим не менше, Юлія Тимошенко, очевидно, мало знайома з астрономічними явищами, погрожували владі, що на її захист піднімуться десятки тисячі людей. Та так не сталося – під час її переслідувань "народ безмолствовал" (ці слова Пушкіна так і просяться до тексту).

 

У 2012 році сонячна активність дещо передчасно стала зростати, але процес швидко припинився  і на початок 2013-го вона була досить низькою і навіть стала спадати.  Проте саме в цей час лідери опозиції проявили рішучість і заявили, що підуть "піднімати народ" з метою повалення існуючої влади революційним шляхом. Була запланована і почала проводитися серія масових акцій по різних містах України. Мітинги збирали найбільше по 4-5 тисяч людей, а де-не-де навіть менше. Кількість просто смішна з огляду на теперішні події. Отож, без сумніву народ починання не підтримав, хоча рівень незадоволення у суспільстві був великий. Люди залишалися досить спокійними – так само, як і Сонце.

 

Після таких невдач опозиція ніби вгамувалася і втратила надії на масову підтримку своїх антиурядових гасел.  Але в листопаді Сонце несподівано презентувало сюрприз – різко збільшило свою активність, і, відповідно, у масах почалося невиразне збудження. А тут і нагода наспіла в особі нездалого "євроінтеґратора". Енергія мас почала вихлюпуватися, і ми побачили, як саме. Важко сказати, як би розвивалися події далі, якби не було побиття студентів в ніч на 1 грудня. Тепер слідчі шукають, хто ж таки віддав наказ бити людей. Але наказу могло і не бути. Сонце так само сильно збуджує правоохоронців, як і звичайних мітингувальників. Озброєна (навіть кийком!) людина завжди небезпечна, але в стресових ситуаціях дуже легко може втратити спокій і вдатися до насильства без жодного наказу зверху, а лише під впливом зайвої енергії, отриманої від Сонця. Зрозуміло, що безпричинне побиття невинних людей викликало ще більше обурення, і ми стали свідками надзвичайно масового процесу.

 

Що ж буде далі? Активність Сонця у грудні почала спадати і навряд чи вона зросте знову. Прогнозований NASA максимум минає. У студентів почнеться сесія, тому активний континґент Майдану суттєво скорочується. Слід мати на увазі, що на Майдані був присутній елемент розваги. Молоді люди чули легенди про Помаранчеву революцію і при добрій нагоді хотіли самі пережити таку яскраву подію, спогади про яку залишаться на все життя. В подальшому існуванні Майдану зацікавлені лише опозиційні лідери, які будуть прикладати зусилля на те, щоб його гальванізувати, але велика політика робиться не на майданах, і демонстрацію настроїв найактивнішої частини суспільства треба використати як вагомий арґумент у політичний боротьбі.

 

Правляча верхівка, безумовно, настрашилася, побачивши силу мас, і, не докопуючись глибоко до її внутрішніх причин, може піти на поступки у задоволенні вимог опозиції, оформлених у леґітимний спосіб. Згасання Майдану вона може зрозуміти як свідоцтво слабості опозиції, тому остання, щоби зберегти лице, мала би дати сигнал на завершення акції і перейти до парламентських методів боротьби.

 

З іншого боку, значення Майдану – і в тому, що він продемонстрував цілій Європі волелюбний дух українського народу, його високу гідність і вміння вести протестові акції у цивілізованих рамках – без биття вітрин і паління автівок. Завдяки широкому висвітлення останніх подій західними ЗМІ до свідомості європейців, напевно, приходить розуміння того, що українці можуть принести зі собою у Європу свій молодечий запал і жадобу духовних цінностей демократії – тобто, те, що вони вже почали втрачати. А українська влада мала би акцентувати увагу європейських політиків на можливості саме такого внеску України при приєднанні до Європейського Союзу, а не виступати у ролі всесвітнього жебрака, яку так переконливо виконував останнім часом наш Президент.

 

 

27.12.2013

До теми