Українська державна ґімназія в Перемишлі, друга з черги українська середня школа за часів б. Австрії, одно з найбільших австрійських середнєшкільних заведень у свому часі, святкує сьогодні пятьдесятьліття свого істнування. На заклик Громадянського Ювилейного Комітету з’їхалися у цей день до милого, старовинного, українського, надсянського городу і ті сідоглаві, хоч мало їх залишилося вже при житті, що памятають перші, трудні початки перемиської української ґімназії, і ті, що бачили її розквіт у пізніших роках, і врешті ті, що переживали чи переживають ще в її мурах останні роки. Зійшлися, щоби думками перенестися кожний в роки своєї шкільної доби, в роки юних днів, днів весни, роки молодечих поривів та водночас, щоби поміркувати над тією ролею, що її відограла ця українська середнєшкільна установа в житті українського громадянства за час свого пятьдесятьлітнього істнування.
Українська ґімназія в Перемишлі — це вислід боротьби провідних кол українського громадянства 60-их років м. століття за своє рідне шкільництво. Була тоді на цілий край лише одна українська середня школа, а саме академічна ґімназія у Львові. В тому самому часі тодішня Східна Галичина була вкрита густою мережею польських середніх шкіл. Одна українська ґімназія була парадоксом навіть у тодішніх відносинах і вона ніяк не могла заспокоїти життєвих потреб українського народу в його змаганнях до освіти, до виховання, таких потрібних тоді, інтелігентних сил. Всі відчували те, що українському населенню треба нових середніх шкіл і очі всіх мимохіть звернулися на державну ґімназію з польською мовою навчання в Перемишлі, у якій відсоток учнів української національности був дуже поважний.
Утворення української ґімназії в Перемишлі заініціював посол Ю. Романчук, який у 1894 році зголосив відповідний внесок на засіданні галицького сойму. Внесок, як це можна було передбачити, більшість сойму, ворожо настроєна до українських домагань, відкинула. Довелося його поновляти ще в роках 1886-87-ому. Внески відсилали то до шкільної комісії, то до Красного Виділу, щоб буцімто розвідатись про думку, в дійсности, щоби справу проволікти. Краєвий виділ у безконечність збирав статистичні дані щодо фреквенції українських учнів, звертаючися безліч разів за думкою до Повітового Виділу в Перемишлі. Вислід завжди був некорисний.
Щойно в 1887. р. шкільна комісія прийшла перед сойм з домаганням окремої української ґімназії в Перемишлі. На жаль, і цей внесок не має щастя. Сойм на протилежний внесок посла Бобжинського приняв резолюцію звернену до уряду, щоби при державній ґімназії в Перемишлі заводити в міру потреби рівнорядні класи з українською мовою навчання. Ця постанова запала в соймі 24. січня 1887. р., і вже рескриптом з 29. липня 1887. р. цісар Франц Йосиф І.: “призволив, щоби від 1888-89 шкільного року були заведені рівнорядні кляси з окремим провізоричним управителем та щоби для кожної рівнорядної кляси систематизовано по одній учительській силі понадж нормальний етат державної ґімназії в Перемишлі”.
Український відділ І. кляси почав своє життя обсадою 52 учнів. Провізоричним управителем став професор академічної гімназії у Львові Григор Цеглинський. Ґімназія приміщувалася в старому будинку при поєзуїтському костелі.
Ця українська ”паралєлька” перетривала до 1895 року.
Тоді на першому засіданні соймової сесії посол Й. Барвінський поставив був, щоби українські рівнорядні кляси відділити від державної польської ґімназії й утворити з них окрему українську ґімназію. Шкільна комісія цей внесок одобрила і зголосила його на засіанні галицького сойму 13. січня 1895. Сойм прийняв внесок. Звіт шкільної комісії складав посол Рутковський.
Внесок шкільної комісії був такого змісту: “Високий сойм зволить ухвалити: “Вливається ц. к. уряд, щоби істнуючі в ц. к. ґімназії в Перемишлі рівнорядні кляси з українською викладовою мовою відділив від тієї ґімназії й утворив з них окрему державну ґімназію в Перемишлі з українською викладовою мовою".
“Паралєлька" стала самостійною ґімназією на основі цісарського рескрипту і 12. травня 1895. р. як “ц. к. II. ґімназія в Перемишлі", причому дотеперішній провізоричний управитель Гр. Цеглинський став самостійним директором, згідно з окремим цісарським розпорядком з 14. серпня 1895 р. В цьому самому році приміщено ґімназію в новому будинку при вул. Ю. Словацького, де вона міститься по нинішній день.
Мабуть ні одна українська ґімназія не мала такого скорого й гарного розвитку як перемиська. Дух, що панував в її мурах такі довгі роки, промінював на цілий край, число учнів зростало з року на рік, наче магнет ґімназія притягала до себе українську молодь з найдальших закутин краю. Це був справжній бастіон української культури і національного виховання у цьому найдалі на захід висуненому місті.
Яке велике завдання виконала перемиська ґімназія, нехай буде доказом одне число: 2.452 абітурієнтів, що їх вона випустила у світ за час від 1895. до 1936. року. Кілько між ними людей, що відогравали й відограють важну ролю в житті українського громадянства.
Ювилеєм такої заслуженої української виховної установи радіють не лише ті, що сьогодні збираються в її мурах. Радіє ціле українське громадянство і хилиться у поклоні перед великим культурним ділом, що своїм змістом виповнило ціле півстоліття у відродженні української нації.
[Діло]
08.12.1938