IV.
Портрети.
В салях III, IV, VIII и IX (шкода, що так розкинено) подибуємо портрети двоякого рода. Одні звичайні, стінні, другі нагробні, які уміщено на домовинах в головах померших, а похоронених в катакомбах церквей. Старі покоління, мужі всякого стану і заводу, духовні достойники і миряне, побіч них деякі женщини, ктитори і благодїтелї храмів Божих, взагалї люде, що стояли колись на видних становищах суспільности рускої, гербовані і негербовані — старі ті покоління дивляться на нинїшне поколїнє руске і розказують зрїтелеви исторію своїх часів. Як би всї ті портрети розвішені були в одній сали, можна б на чичерона вложити обовязок, щоб він охотним зрїтелям розказав важнїйші епизоди чи з житя тих людей, чи з исторії часів, в котрих они дїлали на добро чи лихо Руси.
В сали ІІІ. подибуємо переважно нагробні портрети людей, що в житю своїм стояли в якій-небудь звязи з церквою ставропигійскою і були єї благодїтелями. Єсть там портреть незвістного Папари, Грека, захожого до Галичини з Кипру, а відтак патріота руского, властителя широких земель під Львовом, в Жовківщинї. Менї приходилось в метриках церкви в Батятичах читати акт хрещеня одного з Папарів митрополитом Біляньским (1780—1708 р.) Папари ті фундували дві хороші церкви в Батятичах. Нинї родина та стоїть при церкви латиньскій. Побіч портрету Папари (1712—1730) вісить портрет женщини з написею: Рrzеswietna Рani Jejmosc Anastazya Zaczkiewiczowa rajczyna Lwowa (1661 —1749), имовірно благодїтелька Успеньскої церкви. Відтак портрет п. Юрія Еліясевича (?) портрет жени заслуженого сеніора Института Ставр. Ник. Красовского, панї Анастазії Лавришевичевої, що по смерти чоловіка (1698) яко черниця правила дївочим монастирем чина св. Василія. Портрет того-ж сеніора, Николая Красовского (1645—1698) гербу Єлита. Два портрети фондаторів церкви в Свистильниках, панів Свистильницких з другої половини XVII. віку. Портрет дївчини, хорошої уроди, доньки Гавр. Ланґиша, члена Ставропигії і фондатора захованого доси срїбного хреста з 1638 р., находячого-ся на виставі. Портрет Грека Мано (?) +1632 р. Портрет митроп. сучавского, Дозитея, заточе-ного Собѣским до Жовкви. Портрет Тадея Дїдушицкого, ловчого львівского. Портрет Зимовита, князя мазовецкого і белзкого (1394 р.), котрого предок, Болеслав Тройденович, сидїв на престолї галицкім (+1340 р.) яко послїдний Романович і кілька других портретів незвістних лиць.
В сали IV. подибуємо: Портрет князя Константина Ивановича Острогского (з роком 1531), славного вожда полків руских з часів Жигмунта І. Ягайловича, коли братя Глиньскі: Михайло і Василь хотїли Русь литовску відорвати від Польщі; полонника московского, властителя огромних посїлостей на Волини, першого магната руского, благодїтеля і фондатора численних церквей, славного потомка Федька Острогского, автономиста руского з часів панованя Ягайла і єго синів. Портрет Константина Константиновича Острогского, сина ино-що згаданого героя, основателя печатнї в Острозѣ, видавця библії острогскої (1581), Маргарита (1581), книги Василія (1594) і др., мужа широкої науки, оборонця православної віри на соборї берестейскім, котрого сини однакож (Януш, каштелян краківскій) приняли вже латиньску віру, а котрих посїлости на Волини, Поділю і в Галичи перейшли відтак в руки панів польских. Портрет Корнякта, благодїтеля церкви Успеньскої; портрет Петра Конашевича Сагайдачного, уроженця самбірского, відтак гетьмана войск запороских, героя походів козацких на Кафу, Варну, Требизонт і Синопу; героя походів на Москву з войсками Жигмонта III. Вази, героя з під Хотина, основателя школи тамже і благодїтеля школи Института Ставрогійского (1620 р.) Копія портрету, находячогося в Кракові, патріярха царгородского Єремії, духового основателя і протектора Институту Ставропигійского. Портрет славного митрополита кієвского, Петра Могили (+ 1647), протектора Ставропигії, мужа високої учености, першого поборника православія, основателя так званої могиляньскої колегії в Кієві, видавця Номоканона (1624), Октоїха (1639), Апостола (1639), Тріодіона (1631) і др., покровителя видавництв церковних львівского друкаря Михайла Сліозки, взагалї першого мужа на Руси перед виступленєм Хмельницкого. Портрети: Стрельбицкої (1765), подарившої церкви Успеньскій 6000 зр.; Теофилї з Вилгів Годимуских Стрибялової, подарившої церкви Успеньскій 10.000 зр, і портрет недавно помершої сестриці братства успеньского, Попадинцевої.
В сали VIII. подибуємо: Портрет Владислава Опольского, князя львівскої Руси в лїтах 1370 — 1379, першого, що на рускі землї став наводити; черців латиньских. Портрет Ипатія Поція, поборника унії церковної. Портрет митрополита Исидора (1440), портрет Іосифа Шумляньского, єпископа львівского, принявшого в 1700 р. унію з Римом, помершого в 1708 р. Портрет папи Климентія IX., принявшого Ставропигію до Унії. Портрет Варлаама Шептицкого, епископа львівского (1710—1715); портрет Атанасія Шептицкого, епископа львівского (1715—1746); портрет Льва Шептицкого, еп. львівского (1749—1779); портрет Антонія Ангеловича, першого митрополита галицкого (від 1808 — 1814), перед тим епископа перемиского (1796—1808), і портрети митрополитів нашого віку: Мих. Левицкого (1815—1858) та Григ. Яхимовича (1860—1863). Замітним єсть також портрет еп. Дрогоєвского, єпископа львівского з XV. віку; портрет Косса, агента Ставропигії в Римі (1764 р.); портрет Коссаковскої, сучасницѣ митрополита Ангеловича, женщини дуже впливової на справи галицкої Руси в часах Іосифа II. і пізнїйше. Портрет незабутого епископа перемиского, Ивана Снїгурского (1818—1847), основателя перших институцій руских в Перемишли. Відтак портрет ученого архипресвитера львівского, Михаїла Гарасевича, автора "Annalles ecсlesiae ruthenae". Портрет Ивана Лаврівского, архидіякона перемиского, основателя численних стипендій і славної колись библіотеки капитульної в Перемишли. Портрет першого пароха св. Варвари у Відни, Стрїльбицкого; Модеста Гриневецкого, ректора университету львівского; Щавницкого, першого ректора львівскої семинарії. Три портрети Вапиньских, фондаторів церкви ярославскої. Портрети Ден. Зубрицкого, автора "Исторії гал.-володим. княжества", Мануарди, сеніора Ставропигійского (1800) і др. Послїдні уміщені в сали IX.
Я подав до кождого портрету лиш найкоротші замітки историчні, а вже з представленого виходить, що замітки ті належалось лиш росширити і вложити в уста чичеронів вистави, щоб у зрїтелїв розбудити більше интересу для померкшої бувальщини нашої. Але до дїла того вяжесь ще одна в наслїдках дуже хосенна гадка. Институт Ставропигійскій, давши почин до галерії образів і портретів руских людей, повинен би по можности постаратись о розширенє єї. Розходилось-би о то, щоб артистам нашим поручено знимати копії з тих численних портретів митрополитів, епископів, гетьманів та женщин руских, котрих портрети находяться численно в видавництві цінної "Старини кіевскої", в монографії "Гетьманів" україньских і численних оригиналах в Лаврї Кієво-печерскій, музеї гр. Тарновского на Українї, библіотеці Оссолиньских і взагалї по домах руских. Була-б се жива исторія нашої славної бувальщини, на вид котрої будилась-би в поколїнях молодших і свідомість патріотів і гордість на незабуті дїла предків. Paulatim summa petuntur і длятого кладемо сей проєкт на душу дїятельного нинїшного сеніора Института Ставропигійского.
[Дѣло]
17.11.1888