Хоча Інтернет спрощує контактування з людьми інших націнальностей, тим не менше більшість досі обмежує себе – особливо в дружбі чи коханні – межами своєї етнічної групи. Однак, як розповідає американський соціолог, в епоху соціальних мереж це самообмеження стає все менш і менш жорстким.
Кевін Люіс, професор соціології з Університету Сан-Дієго (Каліфорнія), проаналізував понад 100 000 акаунтів на сайті знайомств та дійшов висновку, що в Інтернеті люди насамперед шукають за партнера представника тієї ж раси та того ж походження, що й вони самі. Але, отримавши запит від представника іншої раси чи етнічної групи, усі національності готові його прийняти з однаковим рівнем готовності. І, вперше прийнявши запит дружби, – повідомляють дослідники в журналі «PNAS», – особа переступає через закоренілі упередження. Дослідження насамперед стосувалося американського суспільства, яке стосовно кольору шкіри більше заангажоване, ніж європейське. Тим не менше, в кінцевому результаті науковець помітив, що існує загальносвітова тенденція послаблення упереджень та налагодження контактів між різними етносами та расами.
«Люди з власного досвіду знають, що в суспільстві, де існують расові упередження, вони можуть зазнавати дискримінації, і тому багато хто воліє не приймати запит дружби від представника іншої вперше, – каже Кевін Люіс. – Проте якщо хтось таки наважиться на такий контакт і його стереотипи розвіються, тоді він вже з більшою готовністю йтиме на подібні контакти в майбутньому». Льюїс проаналізував анонімні дані великої американської мережі знайомств «OkCupid». Протягом двох з половиною місяців він стежив за поведінкою 126 134 користувачів. Про них були відомі тільки стать та приналежність до етнічної групи, яку вони зазначали при вході в систему. Тобто: європеоїд, афроамериканець, азіат чи латиноамериканець. Льюїсу були доступні дані про первинний контакт: дата, відправник, одержувач і факт наявності чи відсутності відповіді. При цьому він врахував ще й те, чи контакт відхилили через упередження, чи через якісь інші причини (наприклад, різне географічне розташування).
Результати соціолог пояснив як тип «превентивної дискримінації», що активізується для самозахисту: «Користувачі будь-якого етнічного походження більшою мірою готові перетнути расові кордони, коли відповідають на запити, але не тоді, коли самі починають спілкування». Цей феномен для всіх національностей однаковий. Найчастіше користувачі відмовляються прийняти запити дружби, й, отже, обмежують коло спілкування рамками своєї групи представники азійської раси, а найрідше – європеоїдної. Але, очевидно, первинний контакт змінює поведінку, – каже Льюїс: «Користувачі, що отримують повідомлення та відповідають на нього, ініціюють більше контактів поза межами своєї раси і в реальному житті».
Феномен добровільного обмеження індивідом кола свого спілкування в соціальних мережах вже добре відомий психологам, однак отримані дані матеріал дають змогу висловлювати нові погляди на це питання. Крім того, питома вага стосунків через Інтернет зростає: статистика свідчить, що близько 20% гетеросексуальних і до 70% гомосексуальних пар у західних країнах знайомляться спершу онлайн. Льюїс сподівається, що стандартні зразки пошуку партнера можна змінити. «Зрештою, вони часто засновані на помилкових припущеннях, – говорить він, – до того ж етнічні кордони крихкіші, ніж ми думаємо».
12.11.2013