Впродовж багатьох місяців на території Європи падав дощ. Зима не закінчувалася жнива не відбувалися, люди голодували. Тільки тепер дослідники виявили причину дивного клімату 1258 року: руйнівне виверження вулкана.
Це був рік без літа. Середньовічні хроніки розповідають про незвично м'яку зиму з 1257 на 1258, після якої почалося таке холодне літо, що пропав увесь урожай. Вчені вже раніше вважали, що кліматичні зміни могло спричинити виверження вулкана. Але де ж сталося стихійне лихо – було невідомо. Французькі вчені розгадали загадку: в середині 13-го ст. на індонезійському острові Ломбок сталося гігантське виверження вулкана – одне з найбільших вулканічних явищ від кінця льодовикового періоду.
Перші сліди лави дослідники помітили ще на початку 80-х рр. в крижаних кернах. Як річні кільця дерев, так і структура льоду дає інформацію про клімат минулого. «Впродовж трьох десятиліть гляціологам, вулканологам і кліматологам так і не вдалося ідентифікувати вулкан-винуватець», – каже Франк Лавін та його колеги з Університету Пантеон-Сорбонна в Парижі. Було багато підозрюваних: наприклад, Ель-Чічон у Мексиці, Фентале в Ефіопії та Кілота в Еквадорі.
Вулкан Ломбок (сучасний вигляд)
Всі наявні факти проте чітко вказували на вулкан Самалас, сусіда ще й нині активного Рінджані на острові Ломбок, – пишуть учені в журналі «Proceedings of the National Academy of Sciences». На основі льодових шарів в крижаних кернах вони визначили, що виверження відбувалися приблизно 1258 року. На незвичну кліматичну подію вказують також середньовічні хроніки та археологічні знахідки. Зокрема, в хроніках згадують про те, що впродовж цього періоду нерідко відбувалися місячні затемнення. З середини лютого до середини липня дув північний вітер, впродовж місяців йшов дощ, який затопив поля. Як результат – неврожаї та епідемії.
Раніше вже припускали, що руйнівне виверження мало статися в тропічному поясі Землі. Але жодної вказівки про таку подію наукова спільнота не мала – досі: в написаних на пальмовому листі Хроніках Ломбока («Бабад Ломбок») виявив Лавін з колегами не тільки інформацію про виверження в північній частині острова, а й про появу озера в кратері вулкана – 800 метрів глибини та декілька кілометрів завширшки.
Комплексні дослідження з місця та в лабораторії разом з сучасними звітами утворили цілісну картину. У такий спосіб вчені і вийшли на докази виверження вулкана Самалас, що за декілька днів вивільнило 40 кубічних кілометрів породи. Потоки розпеченого повітря і золи прокотилися через острів. Могутні шари попелу на стовбурах і гілках дерев зупинили їх ріст – про це свідчить радіовуглецеве датування обвугленої деревини. Також мікроскопічні фрагменти вулканічного скла та крижаних кернів на Ломбоку практично ідентичні.
Але французькі дослідники припускають, що з виверженням Самаласа може бути пов'язана ще одна таємниця. Як і Везувій 79 року знищив Помпеї, так і Самалас, згідно з пальмовими хроніками, знищив Паматан – столицю стародавнього королівства Ломбока. «Ми вважаємо можливим, що це древнє місто поховане десь на острові під шарами вулканічного матеріалу. У разі його відкриття, Паматан міг би стати Помпеями Далекого Сходу», – пишуть учені.
Помпеї в достатній мірі збереглися після виверження Везувію. Більше 1, 5 тисячі років вони були поховані під шаром вулканічного попелу та лави, шириною до 25 футів. Після відкриття залишків міста в XVIII ст., місто стало центральним об'єктом археології та вивчення античного світу.
1816-ий також увійшов в історію як рік без літа. У той час відбулося виверження вулкана Тамбора на півночі індонезійського острова Сумбабва. Воно вивільнило близько 150 кубічних кілометрів попелу. Протягом трьох днів навколо нього панувала темрява. Завісою пилу поширилася вона по всьому світу, на східному узбережжі США проявилася у червневих снігопадах.
04.10.2013