Третій рік триває найдовший і найскладніший лютий нашого життя, лютий яким почалась війна. У третій воєнний рік для України особливо важливо донести спокійному і умиротвореному світові через які випробування проходить наш народ, наша багатостраждальна земля. Одним з найпотужніших засобів порозуміння і емпатії до України стали музично-мистецькі проєкти з виконанням творів українських композиторів, в тому числі, прем’єри музики, народженої війною.
Одним з показових прикладів стала світова прем’єра кантати Євгенія Оркіна на слова Володимира Вакуленка «Татусева Книга», яка відбулася 5 вересня 2023 року у Центрі образотворчого мистецтва BOZAR у Брюсселі під патронатом Міністерства культури та інформаційної політики України та особисто президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen). З вступною промовою на заході виступила міністр закордонних справ Бельгії Хаджа Лахбіб.
В основу твору покладено світлі дитячі вірші письменника і поета Володимира Вакуленка, написані для сина із розладом аутистичного спектра, якого він виховував сам, а також фрагменти його щоденника, написаного в окупації. Тіло поета, закатованого у грудні 2022 року, було знайдене в одному з масових поховань біля Ізюму, а щоденник – нещадний документ реальності – віднайдено і видано іншою талановитою поетесою, Вікторією Амеліною, життя якої невдовзі також обірвала ворожа ракета…
Тож невинні дитячі тексти прозвучали з уст хорової капели «Дзвіночок» (хормейстер Рубен Толмачов) та дівочого хору «Вогник» КПДЮ (хормейстер Олена Соловей), а текст щоденника, який було доручено талановитому читцеві Філіппу Леонарду Кельцу (Philip Leonhard Kelz), доповнили підтекстами воєнних реалій Молодіжний симфонічний оркестр України (диригент Оксана Линів) та співаки-солісти Юлія Ткаченко (сопрано), Валентина Плужнікова (мецо-сопрано) і Андрій Бондаренко (баритон). Для події безкоштовно було надано найкращу сцену – Культурний центр Брюсселю, солісти відмовилися від гонорару, вважаючи участь в цій події честю і обов’язком, канал ARTE за власний кошт підготував документальний сюжет про передісторію твору. Проєкт було реалізовано за підтримки мистецького центру «BOZAR», Belgian Federal Public Service Foreign Affairs, Foreign Trade & Development Cooperation, міжнародного музичного фестивалю «LvivMozArt», Посольства Федеративної Республіки Німеччини в Королівстві Бельгія, Фонду «Рідні», Молодіжного центру «Destelheide», а також за сприяння матері загиблого поета – Олени Ігнатенко, видавництва «Vivat» та «Видавництва Старого Лева».
28 березня 2024 року цей твір прозвучав у Palais de la musique et des congrès у м. Страсбурзі у програмі «Вкрадені дитиства» («Stolen childhoods»), приуроченому до 75-річчя з дня заснування Ради Європи. Він відбувся за сприяння асоціації «Support Action Ukraine» та її президентці – Катерині Пушкар. Під час відкриття цього концерту із промовами виступили: Головуючий у Комітеті міністрів Ради Європи Постійний представник Ліхтенштейну при Раді Європи – Доменік Вангер, Постійний представник України при Раді Європи – Борис Тарасюк та заступниця мера м. Страсбурга – Вероніка Бертолле (Véronique Bertholle). Подяку виконавцям висловило Постійне представництво України при Раді Європи за «…масштабний проєкт, метою якого було підтримати Україну та розповісти світові реальну історію війни проти російського агресора через силу музики та українського таланту», а також висловлено захоплення майстерністю «талановитих музикантів, які через війну були вимушені покинути свою рідну землю, продовжують вражати світ своєю майстерністю та просувати українську культуру. Вони є живим доказом непереможного духу України». Завдяки цій програмі було зібрано 34 000 євро для облаштування реанімаційного блоку в Запоріжжі. І це – історія і сила дії лише одного твору…
У третю річницю повномасштабного вторгнення численні українські митці і колективи відзначали як особливу етапну дату. Київський симфонічний оркестр під орудою Оксани Линів вклав у програму, приурочену до неї, особливий сенс. Благодійний концерт під назвою «Just peace. Справедливий мир» відбувся у Монастирському храмі Клоостеркерк (Kloosterk) в Гаазі за підтримки Гаазького гуманітарного хабу (The Hague Humanity Hub) спільно з Благодійним фондом Павла Фельдблюма «Спадщина майбутнього». Партнерами по проекту виступили муніципалітет Гааги та Monheimer Kulturwerke GmbH. Медійну підтримку події надало Посольству України в Королівстві Нідерланди. З промовою перед концертом виступив заступник директора з міжнародних справ муніципалітету Гааги Роб Шурманс.
Програма вечора містила чотири композиції українських авторів (усі вони виконувалися в Нідерландах уперше). Її відкривала нідерландська прем’єра твору Євгена Оркіна «П’ять перерваних колискових», написаного в 2024 році на замовлення Оксани Линів. 2 березня того року «шахед» влучив у одеську багатоповерхівку, повністю зруйнувавши один із під’їздів: загинуло 12 осіб, пʼятеро з них – діти. Це 8-річна Злата та 9-річний Сергій Поліщуки, 3-річний Марк Погожин, 7-місячна Ліза Кравець, 4-місячний Тимофій Гайдаржи. Їх іменами названо розділи твору. Цей твір вже звучав в кількох країнах: його світова прем’єра відбулась у вересні 2024 в Оденсі за участю симфонічного оркестру Оденса під керуванням Оксани Линів, німецька прем’єра – 24 лютого 2025 року в Монгаймі на Рейні (Monheim am Rhein) з Київським симфонічним оркестром. І, здається, немає нічого крихкішого, світлішого, і водночас пронизуючого, ніж наростаючий гуркіт литавр, який проростає просто з гамору настроювання оркестру і після удару – жахаюче самотній скрип колиски, що гойдається, колиски, в якій перервалося маленьке життя… «П’ять перерваних колискових представляють для мене щось неймовірно тендітне. Йдеться про дітей, які ненадовго відвідали цей світ і так швидко пішли. Ніжність, смуток та ставлення до цієї теми з надзвичайною увагою були моїми найбільшими викликами», – розповідав автор.
Кантата для сопрано і камерного оркестру «Скарга терну» Юрія Ланюка на слова Богдана-Ігора Антонича була написана 1994 року, і на думку автора, ставила надміру великі вимоги до виконавиці сольної партії. Прем’єра цього твору відбулася в Києві за участю музикантів Оперного театру під орудою Романа Реваковича з солісткою Ольгою Пасічник. Тонко відчутий і прочитаний композитором текст вірша витонченого поета-символіста з трагічною долею, який пішов з життя в далекою 1937 році, тонко інтерпретувала Ольга Дядів (сопрано), донісши відтінки і градації емоцій, підкресливши приховані сенси і символи, закладені в музиці і поетичному слові:
«Усе, що знаєм: більше зір, як маку зерен,
вузли життя, немов вузли пташиних льотів.
Щоночі скаржиться рослинним болем терен,
що мусів він колись чоло Христа колоти».
Композиція «Буча. Lacrimosa» Вікторії Польової народилася як твір у пам’ять невинних жертв нечуваної наруги окупантів в цьому мальовничому містечку в серпні 2022 року. Авторка розповідала: «Цей твір було написано після того, як я побачила фотографії страшних звірств, зчинених у Бучі. Тоді я майже згоріла од відчаю, від неможливості жити далі. Це – споглядання того, як душі закатованих, зґвалтованих, розстріляних українців підіймаються до неба, як струмки. Це – свідоцтво втрати раю людяності. Це назавжди залишиться страшною раною. І цей твір – єдина можливість вижити для мене. “Попіл Бучі стукає у моє серце”».
Світова прем’єра цього твору для симфонічного оркестру зі солюючою скрипкою відбулася того ж року в Бонні у рамках традиційного Бетовенського фестивалю / Beethoven Festival у виконанні YsOU/Молодіжного симфонічного оркестру України під орудою О. Линів, соло на скрипці – Андрій Мурза. Українську прем’єру твору 16 вересня здійснив Володимир Сіренко. Ще одне знакове виконання цього твору здійснила в лютому 2024 року канадська диригентка Кері-Лінн Вілсон у програмі «Памʼяті нескорених», підготованій спільно з Львівським оперним театром (соліст – Марко Комонько) – у концерті-реквіємі на честь полеглих воїнів ЗСУ та закатованих цивільних громадян у російсько-українській війні. Він був виконаний також у липні Ukrainian Freedom Orchestra під диригуванням Кері-Лінн Вілсон в St Paul’s Cathedral в Лондоні у проєкті Королівської Опери «Songs for Ukraine».
Завершила програму увертюра «Егмонт» Л. Бетховена – твір, якій несе в собі віру з перемогу над тиранією.
«Місто Гаага є не лише столицею Нідерландів, але й символом справедливості для демократичного світу, а також місцем, де Міжнародний кримінальний суд визнав Путіна військовим злочинцем і видав ордер на його арешт. Тому для нас випала честь представити наш символічний концерт “JUST PEACE”, присвячений третій річниці повномасштабної війни в Україні, із сучасними українськими творами, які є художнім свідченням злочинів війни», – зазначив у своєму виступі директор Київського симфонічного оркестру Олександр Зайцев.
Серед почесних гостей події учасники концерту мали нагоду вітати Посла України в Королівстві Нідерланди Олександра Карасевича; спеціальну посланницю Міста миру та справедливості Діану Егглстон; та директора Французького інституту Нідерландів Франсуа Крокетта. Зібрані під час концерту пожертви спрямовані на відпочинок та оздоровлення українських дітей з прифронтових регіонів.
Саме у день трагічної річниці в Aula am Berliner Ring у Монгаймі відбувся запис всієї концертної програми, доповнений іще одним знаковим твором. Вагому воєнну тему розкриває «Реквієм для поета» для баритона та оркестру (2024). На полях боїв за Україну полягли сотні виданих митців: співаків, оркестрантів, диригентів, хореографів, художників, поетів, акторів, режисерів – це непоправні втрати для культури нації. Одним із них став юний поет Максим Кривцов, улюбленець соцмереж, який писав вірші у вільні від боїв хвилини у товаристві свого «бойового побратима» – рудого кота. 29 грудня 2023 року він повідомив підписниками про вихід у світ його поетичної збірки «Вірші з бійниці» у видавництві «Наш формат». «Вона, на мою думку, досить гарна: проілюстрована фотографіями з плівки, із записами віршів від руки, із майже порожніми сторінками, на яких можна написати свій вірш або проілюструвати мій», – з радістю повідомив щасливий автор. 6 січня він запропонував своїм читачам, які замовили, але ще не отримали примірники, гру: надсилати фото замовленого ними рядка вірша з вказаної сторінки. Поезія далеко не розважальна, глибока, філософська, народжена світосприйняттям людини, яка знаходилася щодня на межі двох світів. Йому ще надходили привітання, і гра була в розпалі, коли поета не стало…
Саме цей онлайн-діалог поета з шанувальниками в англійському перекладі послужив текстовою основою твору (його в усій багатоликості талановито відтворив співак-баритон Андрій Бондаренко), а музика додала в нього звуки сигналів і набору тексту мобілки, муркотіння кота, шум віддалених бойових дій. Найбільш експресіоністичний, пророчий вірш звучить українською наче молитва-псалмодія, що завершується світлим висновком:
«скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою».
Епіграфом творові служать діалоги читців з текстом під постом поета після його загибелі.
15 березня студія DW Classical Music підготувала прем’єру концерту на You Tube. Потужний стейтмент Олександри Матвійчук, української правозахисниці та голови Центру громадянських свобод, який отримав Нобелівську премію миру 2022 року, став імпульсом для концертів, присвячених третій річниці війни Росії проти України: «Історія вчить, що непокаране зло зростає та постійно повертається – різаниною у Сребрениці, знищеним півмільйонним Грозним, бомбардуванням Алеппо, стертим вогневим валом Маріуполем та тілами убитих людей на вулицях Бучі. Настав час дещо переосмислити. Гасло “ніколи знову” не про компроміс із злом, який його нормалізує та перетворює на рутину. Гасло “ніколи знову” про нашу відповідальність гостро реагувати на будь-які прояви масового насильства. У світі, де не працює міжнародна система миру та безпеки, тільки власна відповідальна позиція є бодай якось гарантією, що жах війни не доведеться переживати нашим дітям».
Запис стрімко набирає тисячі переглядів – завдяки виконанням українських творів, народжених буремним часом, творів, що свідчать світові про нашу війну, які закликають згуртуватися в допомозі нашій країні, які переконують впевненіше ніж будь-які дипломатичні засоби.
17.03.2025