У п’ятницю, 19 липня, о 16:00 у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького на проспекті Свободи, 20 відбудеться відкриття виставкововго проєкту «Олександр Сухоліт. Скульптура. Графіка. Малюнок. Живопис».
Олександр Сухоліт є видатним представником сучасного українського мистецтва. Його постать дуже важлива для творчого середовища Києва. Митець народився на Чернігівщині, зростав на Закарпатті. Закінчив Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва (тепер Закарпатська академія мистецтв) та Київський державний художній інститут (тепер НАОМА), відділення скульптури (майстерня Макара Вронського). Дипломна робота “Материнство” одразу була закуплена до збірки Національного музею українського образотворчого мистецтва (тепер Національний художній музей України). У 1988 став членом Національної спілки художників України.
Олександр Сухоліт активно працював в колі представників “Нової хвилі”, був засновником групи “Азбука”, брав участь у виставках, але завжди дотримувався власної творчої лінії, продиктованої особистими духовними орієнтирами.
Після періоду затворництва, який тривав з 1995 до 2000 року, митець продовжив свою працю як скульптор твором “Та, що входить у воду”. Філософське осмислення буття людини, натхненне теософськими роздумами, знаходить втілення у скульптурних, графічних та живописних образах останнього двадцятиліття. Митець не вважає себе сучасним художником у
загально прийнятому сенсі, оскільки працює на межі архаїки і класики, над фундаментальними сюжетами, в основі яких є універсальні світоглядні архетипи родини, матері, дитини...
За влучним висловом Ольги Балашової, Сухоліт – модерніст, народжений в епоху постмодерну.
Автор живе і працює в Києві. Реалізовує свій творчий потенціал в скульптурі, графіці, малюнку і живописі. Його мистецький доробок налічує близько 500 пластичних творів і понад 4000 рисунків.
Пропонований проєкт “Олександр Сухоліт. Скульптура. Графіка. Малюнок. Живопис” репрезентує доробок митця останніх років. У ньому представлено чимало жіночих образів, через які він розкриває своє трактування взаємодії сакрального і профанного. Митець запрошує глядача до роздумів над універсальними темами, суть яких не змінилась від створення світу.