Дѣло, 18.02.1897
Ситуація
Атени 18 лютого. На Кретї панує спокій. Полковник Васон хоче заняти цїлий остров, винявши Канею, Кандію і Ретимно, де стоять залоги европейских держав. — Наспіла сюди вість о придержаню двох грецких кораблїв кораблями держав і викликала тут прикре вражінє. Зголосило ся 2.000 добровольцїв до служби на кораблях.
Царгород 18 лютого. Збільшено турецке войско, що стоїть на граници грецкій. Мають відійти туди також війска, спроваджені з Сирії. Султан приказав змобілізувати 80.000 оборони краєвої і резерви; командантом того війска именований Едем паша.
Берлин 18 лютого. Вість, подана в Koln. Ztg., мов би два кораблї грецкі під Кретою були задержані иншими кораблями, потребує ще потвердженя. Тут говорять, що держави ще не порішили, що має стати ся з Кретою, але всї годять ся на те, що не може она бути відорвана від Туреччини.
Рим 18 лютого. Messagero доносить, що в имени Европи италійске войско займе Крету. Иншій дневник пише, що по втихомиреню Крети держави нададуть їй автономію і не будуть противити ся виборови одного з грецких князїв на ґубернатора острова.
Лондон 18 лютого. Доносять з Царгороду, що султан готов згодити ся на відступленє Крети Греції за винагородою грошевою.
Ніца 18 лютого. Цїсар Франц Іосиф прибуде на пригірє св. Мартина 22 с. м. і забавить там до 13 марта.
Відень 18 лютого. Вчера закрито долїшно-австрійскій сойм. На пocлїднім засїданю при дебатї над справою увільненя від податку нових домів, що мають станути на площах, де будуть збурені касарнї, прийшло до небувалої бучі між антісемітами і лібералами. Ліберального посла Ноского обкидали антісеміти послїдними лайками. Маршалок мусїв перервати засїданє і вийшов разом з намістником з салї. Остаточно ухвалено увільнити ті доми на 30 лїт від податку.
Задар 18 лютого. В дальматиньскім соймі при буджетовій дебатї висказав п. Біянчіні бажанє, щоби з нагоди ювілею 50-лїтного панованя цїсаря зложити адрес до трону, виложити в нїм положенє Хорватів і просити о злуку всїх земель, замешкалих Хорватами, в одну цїлість; така злука скріпила би могучість австрійскої монархії. — І. Малаць спротивив ся тому з уваги на теперішний стан річи в Хорватії.
Дѣло
18.02.1897