У Львові, дня 14 н. ст. сїчня 1897.
З нинїшним числом "Дѣло" починає вісїмнацятий рік совістної служби народній справі рускій, яко вповнї независимий орґан загалу народовцїв і всего народу руского. Нашому "Дѣлу", заснованому в 1880 роцї громадою щирих патріотів, головно з иніціятиви і заходами покійних Володимира Барвіньского і Дамяна Гладиловича, судило ся відограти видатну ролю в розвою дневникарства руского. Піднїсши ся з дво-разового, взглядно з три-разового в тиждни видавництва на часопись щоденну в роцї 1888 — "Дѣло" зробило величезний крок на перед в розвою рускої журналістики в Австрії — і як би не те, може-б і до нинї не було анї одного щоденного орґану політичного на Руси австрійскій. А так сегодня єсть нинї аж пять дневників, з котрих — кромі "Дѣла", заступаючого традиційно народовецкі засади перших єго оснувателїв, один дневник служить т. зв. москвофілам а аж три [два в Галичинї а одна на Буковинї] служать интересам політики австрійского правительства, взглядно політики шляхотско-польскої на Руси.
Вже з самого того факту, яку конкуренцію викликав від 1888 року до нинї першій дневник рускій "Дѣло", кождий зрозуміє і се: яку велику вагу поодинокі сторонництва — народні, політичні і суспільні — та й правительства кладуть на свої орґани праси. Так єсть! — і се річ зoвcїм натуральна. Для всякого сторонництва [як і для правительства] праса — то оружє в боротьбі — і кожде сторонництво старає ся мати се оружє і ложить на него, кілько лиш може, щоб оно не було гірше, як у єго противників, але щоб радше перевисшило єго. І досвід учить, що нераз сторонництва [н. пр. у Чехів або соціял-демократів] поносять тяжкі жертви, часто накладаючи на себе болючій податок, щоби тілько поставити і удержати свої часописи. А як же у нас під тим взглядом?
Нїгде правди дїти — у нас Русинів такого зрозуміня ваги оружя-праси доси ще нема; у нас за мало ще почутя патріотичного обовязку: підпирати свої орґани не то всїми силами, аж до пожертвованя, але хоч-би так, аби часопись независима, опираючи свій бит єдино на передплатї, могла обходити ся без ненастанних клопотів фінансових... Русь галицка — се-ж знаний край... не "передплати", але "послїплати" а бодай "залеглостій". Через те независима часопись, розумієсь, і не може так розвиватись, як би повинна, коли-б не тота куля у ноги — вічні клопоти фінансові.
Народовцї рускі, безперечно найсильнїйше сторонництво в австрійскій Руси, мусять нинї більше нїж коли-небудь почутись до патріотичного обовязку супротив щоденного політичного свого орґану "Дѣла" [як і супротив нового тиждневника політичного "Свобода" для люду] — мусять почутись до того обовязку, бо-ж прецїнь добре бачать, як противники народовцїв — за-для поборюваня чистої і честної народної справи рускої викликують що-раз нові орґани рускі для интеліґенції і для люду, — бо-ж прецїнь знають і се, як пан Бобжиньскій, при помочи руских урядовцїв, завзяв ся був "викинути" з нашої друкарнї тов. им. Шевченка независимі народовецкі часописи політичні.
Отже з Новим роком видавництва "Дѣла" просимо і взиваємо всїх нapoдoвцїв, вcїx Русинів доброї волї, щоби свій орґан політичний — наше "Дѣло" підпирали [як морально так і матеріяльно] всїми силами, а ми знов з своєї сторони доложимо всїх сил, щоби "Дѣло" усе більше розвивало ся і як найлучше служило народови рускому.
Не лиш удержаня, але й що-раз більшого розвою "Дѣла" — вимагає честь народовцїв і добро справи рускої. З тою свідомостію починаємо з Богом вісїмнацятий рік нашого видавництва.
Дѣло
14.01.1896